Власна квартира в центрі-це реально!

Це історія про дівчину, яка усе своє життя провела на Салтівці, в оточенні одноманітних багатоповерхівок і стихійних ринків, та одного разу все ж скористалася нагодою й переїхала в центр міста.

Знайомтеся - Маріанна Тамаровська, професійний інструктор з йоги, творча особистість, яка прагне бути у вирі цікавих подій, серед молоді, все встигати й постійно розвиватися. Перші кроки на шляху до якісних змін у житті Маріанна вже зробила - у неї є власна квартира.

Якщо ви - доросла людина й до сих пір живете з батьками на Салтівці, рано чи пізно ви відчуєте, що час. Час жити окремо, наприклад, з’їхавши на найману квартиру. Або ж - придбавши власну. Випадок із власною квартирою якраз мій. Втім, я розумію, що з сучасним рівнем заробітної платні накопичити на власну простору квартиру в центрі Харкова майже неможливо. Потрібно бути мільйонером, щоб дозволити собі такі апартаменти. Орендоване житло - варіант, але до певного моменту. Не все ж життя кочувати по чужих квартирах. А доки ти кочуєш, часу на особисте життя, кар’єру чи хобі катастрофічно не вистачає: потрібно постійно заробляти гроші, аби вчасно сплачувати за рахунками. Це у кращому випадку. А у випадку форс-мажору необхідно взагалі швидко зорієнтуватися, аби знайти нове житло. Зовсім інша справа із власною квартирою. О, нарешті у мене є затишний куточок, де я відчуваю себе повноправною господаркою. 

Так, у мене є власна квартира!

Я все ще до кінця не можу в це повірити. Але вже точно знаю: жити в центрі Харкова цілком реально, і для цього не потрібно мати всі гроші світу. У цьому я переконалася, коли отримала від своїх батьків подарунок - квартиру в сучасному житловому комплексі ЖК «Space House». Так, я не встигла придбати квартиру самостійно - мої батьки мене випередили. Завдяки їх чудовому подарунку я сповна скористаюся всіма перевагами життя в центрі. І в першу чергу заощаджу купу свого часу. Для мене кожна хвилина на вагу золота.

Я - інструктор з йоги. Робота ця хоч і улюблена, та вимагає до себе багато уваги й часу. Раніше мені щодня доводилося мігрувати між Салтівкою, де я жила з батьками, та Науковою, де працюю. І добре, якщо робота на весь день: вранці поїхала, увечері повернулася. А коли між заняттями є перерви у дві-три години?

Подібні ситуації викликали у мене купу незручностей. Зараз же добиратися до роботи - одне задоволення. Я можу дозволити собі виходити з дому не за півтори години до початку тренувань, а, наприклад, за двадцять-тридцять хвилин - станція метро «Захисників України» недалеко від будинку. Подумати тільки!

Влітку з’явиться ще один привід для радощів: ранні підйоми й тренування у парку на світанку. Це буде моя нова гарна звичка.

Більше жодних відмовок! Парк занадто близько, аби його ігнорувати. Мені досить просто вийти з дому, потренуватися у парку для себе чи провести практику для бажаючих займатися йогою вранці, а потім я спокійно повернуся додому та у такому ж спокійному темпі підготуюся до важливих справ, що чекають на мене вдень.

Я вже встигла помітити, що, окрім паркової зони, неподалік від дому є бізнес-центр, супермаркет, дрібні магазини і навіть ринок. До речі, не просто ринок, а Кінний. Він відомий на все місто і, кажуть, навіть більш зручний у чомусь, ніж Барабашово. Зараз на Кінному можна придбати що завгодно. У чому додатковий плюс цього ринку - що б я не купувала, мені не доведеться тягнути покупку через усе місто: всього кілька хвилин пішки, і моя новоспечена швабра з відром вдома. Так, я планую тримати свою квартиру у чистоті. Я ж господарка.

Без прив’язки до транспорту

Оскільки я - людина активна, непосидюча, я там, де вирує життя, не дивно, що мій новий дім настільки поряд із центром. До нього буквально рукою подати, саме там зараз збирається молодь і відбуваються різноманітні заходи.

Для мене центр - це відчуття свята, звідки не треба йти рано, бо остання ж маршрутка від’їздить, чи метро зачиняється. Ні, зараз я взагалі не прив’язана до транспорту.

Якщо, припустімо, я затрималася на зустрічі довше, ніж планувала, я можу повернутися додому пішки, просто прогулюючись уздовж річки. До речі, мій новий район досить світлий вночі, там людно до пізнього часу.

Кухня відміняється!

Насправді не все настільки категорично. Але й тісними мої стосунки із кулінарією не назвати. То ж той факт, що у нашому домі відкрили кафе, мене тішить. Це ж як зручно - повноцінно харчуватися, коли часу обмаль, чи коли просто ліньки готувати самостійно. Ідея з кафе, як на мене, чудова.

В оточенні молоді й нових друзів

Я ще не встигла повноцінно переїхати до квартири, але вже на повну співпрацюю з сусідами. Виявляється, у нашому домі живе багато молодих сімей, просто дівчат і хлопців. Разом ми посадили навколо будинку туї й збираємося піклуватися про них також разом. А згодом висадимо ще й виноград уздовж паркану. Наскільки мені відомо, найближчим часом у дворі побудують дитячий майданчик. На вході у будинок вже працює консьєрж, є камери спостереження.

Для мене як для тендітної дівчини це свідчить про високий рівень безпеки, я почуваюся тут захищеною.

Переїзд для мене символізує зміни на краще. Я в передчутті!

Жити з батьками непогано. Але є й свої мінуси. Наприклад, ти не можеш у разі необхідності прихистити друзів серед ночі, або ж - улаштувати посиденьки з дівчатами до самого ранку: постійно треба рахуватися з бажаннями батьків, та й спати лягають вони набагато раніше за мене. Така ситуація викликала в мене дискомфорт, я занадто довго не могла собі дозволити те, що можу дозволити тепер: зі спокійною душею у будь-який час запросити до себе гостей. Хіба ж не я тут господарка? :)

Детальніше: http://gostinki.kharkov.ua/