Публіцист, циганська пошта, театр Харкова
Здрастуйте, Друзі!
Я хочу познайомити Вас зі своїм добрим знайомим Публіцистом. Вам, гадаю, він теж сподобається. Адже він молодий і привабливий, що вже саме собою може привернути до нього вашу увагу. Публіцист завжди зайнятий чимось цікавим, він і поет, і художник, і самотній музикант, і жебрак актор, і режисер - вчитель і учень. Мій друг постійно експериментує, тому з ним ніколи не буває нудно. У нього багато друзів, але він з радістю набуває нових знайомств.
Публіцист навчався чи не у всіх харківських вишах, на стінах яких і досі з'являється його ім'я.
Він справжній публіцист! Адже він завжди має свій погляд і свою думку, які щоразу вдягає у нову форму. Хоча з такою ж цікавістю мій друг сам вислухає вашу думку і спробує подивитись світ вашими очима.
Публіцисту вдається завжди бути актуальним, але ніколи не йти на поводу у моди. Вигадуючи сучасну драматургію, він напам'ять зачитує класиків. І різні часи знаходять у його серці химерні поєднання.
У мого друга чудовий смак і стиль, але вони співзвучні часу і тому не перетворюються на застиглу маску. Він любить життя, навіть коли воно його не особливо шанує. Він – син нашого часу. Йому часто голодно та холодно, але це лише стимулює появу нових рядків, мелодій, образів та грандіозних планів на майбутнє.
Для мого друга, як і для мене, як для всіх нас найбільшою цінністю в житті є творчість. І, винаймаючи холодну кімнату, в чужому будинку, Публіцист зігрівається словами Всеволода Мейєрхольда: «... навіть у цій кімнаті я можу зробити театр!».
Тетяна Стешенко