«Родинний» Новий рік, ялинка здаються нам давньою традицією. Насправді в українській культурі Новий рік 1 січня ніколи не був центральним родинним святом.
Протягом століть початок року визначався зміною пір року, а згодом церковним календарем, а головним зимовим святом було Різдво.
Дата 1 січня була запроваджена на українських землях адміністративно - й утвердилася за часів радянської влади, примусовим обов’язком ставити ялинку і радісно водити хороводи.
В часи заборони релігійних свят, радянська влада підмінила подарунки від Миколая на Діда Мороза з мішком подарунків під ялинкою.
ХАРКІВСЬКА ЯЛИНКА
У 1935 році радянська влада офіційно «повернула» новорічну ялинку, перетворивши її на світський атрибут. Ініціатором цього кроку став Павло Постишев — один із функціонерів сталінського режиму, причетний до організації Голодомору. Саме він переконав Йосипа Сталіна дозволити ялинку як «дитяче свято», позбавлене релігійного змісту.
Сигналом до зміни політики стала замітка в газеті «Правда» від 28 грудня 1935 року, у якій закликали організувати для дітей новорічні святкування. Уже 30 грудня 1935 року в Харкові, у Палаці піонерів, відбувся перший у СРСР новорічний бал-маскарад.
РАДЯНСЬКА "ТРАДИЦІЯ"
Саме ця подія заклала основу радянської традиції святкування Нового року з ялинкою, яка згодом витіснила релігійне Різдво з публічного простору в Україні та інших республіках колишнього СРСР.
Через плакати, пресу й масові заходи, нову модель святкування почали активно нав’язувати в освітніх та дошкільних закладах, робочих колективах.
У результаті Новий рік перетворився на «родинне» свято без глибокого історичного коріння в українській традиції. Його символи: ялинка, Дід Мороз й уніфікований сценарій святкування, сформувалися не в межах народної культури, а в умовах державної ідеології ХХ століття.
Нагадаємо, Коза “помирає”, хлопці посівають, а дівчата ворожать: що робити у Щедрий вечір