Українську трагікомедію "Припутні" відзняв режисер Аркадій Непиталюк у 2017 році.
Фільм розповідає про долю жінки в Україні. Сюжет стрічки засновано на п'єсі Романа Горбика "Центр".
Стрічка - одинь день з життя представниць трьох поколінь однієї родини: бабусі, доньки та онуки. Дія картини відбувається в покинутому мешканцями селі Припутні протягом однієї доби.
«Сцени із фільму мені дуже знайомі, адже я родом із села, – розповідала виконавиця однієї із головних ролей актриса Ніна Набока, яка називає себе «експресивною тіткою». – І коли зараз приїжджаю до мами на Донбас, я бачу таку ж «трагікомедію». Режисер чорною лінією показав сьогоднішнє село, де п’ють, де залишилися жити одні старі люди. Але ми, українці, великий народ, якщо можемо посміятися над собою, над своїми проблемами».
Цікаво, що це перший повнометражний фільм в історії українського кінематографа, де майже всі актори розмовляють суржиком, тим що притаманний саме тій місцевості Чернігівської області.
Режисер пояснював назву фільму не лише тим, що більша частина дії відбувається у селі Припутні на Чернігівщині, а й алегорією на голубів припутнів:
Ці красиві голуби селяться біля людей. І це образ, що мої персонажі, ніби несповна люди. Вони ні в селі, ні в місті, ні культурні, ні безкультурні.
В ролях зіграли Дмитро Хом'як, Ніна Набока, Олена Узлюк, Юлія Врублєвська, Юліана Ляпкіна, Яків Ткаченко, Віталій Гарбузюк, Захарій Новицький.
Режисер Михайло Іллєнко так відреагував на фільм:
"Мене попереджали, що фільм зухвало порушив Постулат, на якому базується українське кіно часів незалежності. Цей Постулат стверджує, що Зло має бути всесильним, безмежним, послідовним, фатальним, неупинним і депресивно досконалим. Зло не має права залишати місце надії, не кажучи вже про добро. Спростовувати цей Постулат – непородисто.
Мене попереджали, що фінал "Припутніх" "пришитий" з якогось іншого непородистого фільму. Відхиленням від Постулату автори поставили себе по за законом. Вони небезпідставно претендують на власний закон, на власну конституцію. Причарувала простота і ясність цієї конституції, що вийшла далеко за рамки вчорашнього жованого меню або шкільного диктанту, але спровокувала мене до діалогу – несподіваного і безпощадного, що триває й досі".
Як би то не було, і якими б шанованими не були рецензенти, все одно краще дивитися фільм самому. До речі, він увійшов у ТОП-100 найкращих фільмів українського кінематографа і посідає 86-ту сходинку рейтингу.
Нагадаємо, українське кіно: що подивитись, - БРАМА