Капітан із позивним «Грізлі» очолює групу інструкторів тактико-бойової підготовки 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської. Це історія про його мотивацію та шлях на фронті.
У мирному житті 32-річний Артем із Харківщини працював інженером-проєктувальником у будівельній галузі та мав власний бізнес. Як сталося, що він взяв до рук зброю 057.ua розповіли у відділі зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”.
Артем мобілізувався у квітні, хоча, сумнівів, що доведеться вставати на захист держави не стало в першій день війни.
Рано-вранці кум подзвонив: війна почалася! Спочатку не зрозумів, про що він говорить. Але дуже швидко все стало ясним: рашисти посунули на нашу землю з повномасштабним вторгненням…, - так Артем згадую початок повномасштабного вторгнення.
Але мобілізувався чоловік лише у квітні 2022 року Артем. Спочатку у військоматі йому відмовили. Але потім таки знайшов своє місце в строю 55 Окремого радіотехнічного батальйону, з вересня 2024 року – у складі 155 ОМБр.
Під час підготовки у Франції «Грізлі» відзначив дружелюбність місцевих інструкторів, хоча деякі з них не мали бойового досвіду, порівнянного з українськими реаліями.Після повернення бригада вирушила на фронт, зокрема на Покровський напрямок у Донецькій області, де новобранці швидко стали досвідченими бійцями.
«Головне — підтримувати навченість особового складу, адаптувати його до нових умов та готувати до роботи з новим озброєнням», — підкреслює «Грізлі».
Його команда займається тактикою, вогневою підготовкою, тактичною медициною, інженерно-саперною справою та роботою з важким озброєнням.
Капітан зазначає, що, попри ефективну підготовку, без підтримки дронів, артилерії, авіації, зв’язку та злагодженої роботи всього військового організму піхотинцю важко витримати навантаження.Він також акцентує на важливості постійного навчання, навіть для тих, хто має багаторічний досвід служби, адже сучасні бойові умови вимагають нових знань та навичок.
Щодо інформаційних повідомлень та переговорів, «Грізлі» зізнається, що не має часу стежити за новинами.
«Буде так, як буде. А буде так, як Україні потрібно, коли ми тут, на фронті, будемо діяти максимально ефективно», - говорить військовий.
Удома на Артема чекають батьки, дружина та маленька донька, яка народилася в травні.За них, за рідну землю та за Перемогу він продовжує боротися на передовій у складі 155-ї ОМБр імені Анни Київської.