Валентин Отамановський народився на Черкащині у 1893 році.
Український історик, бібліограф, краєзнавець, громадський і політичний діяч. Засновник «Братства самостійників», депутат Української Центральної Ради, учасник бою під Крутами, засновник Вінницького Кабінету виучування Поділля. Автор першого в Україні історико-правового монографічного дослідження міста (стосувалось м. Вінниця).
Вчився у Києві. У січні 1918 року Отамановський як юнак (юнкер) Першої Української юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького бере участь в бою під Крутами. Командуючий боєм Аверкій Гончаренко пізніше згадував про нього:
«… юнак Валентин Атамановський подав мені телеграму, з якої я довідався, що Шевченківський полк з Ніжина виступив на з'єднання з наступаючими на нас більшовиками, себто, наступає на нас із запілля. Атамановський був дуже відважний, а що найважливіше було у ньому цінного — це завжди прекрасний гумор. В цій рішальній хвилині він почав порівнювати наш бій з боями шведів і наших з москвинами під Полтавою…».
У збірці «Крути» серед списку встановлених осіб, що залишились живими, фігурує «юнак Атамановський Валентин». Він став єдиним крутянцем, який переїхав до Харкова і тут похований. Втім, це було пізніше. Цьому передував арешт у серпні 1929 року у сфальшованій справі Спілки визволення України.
Напевне, ОГПУ знайшло переписку Отамановського з Єфремовим. Валентина Дмитровича, якому приписували створення організації без учасників на Вінниччині, катували так, що потім він згадував, як просив слідчих дати йомучистий аркуш паперу, який він готовий був підписати. Чи дали вони йому той листок на підпис, чи ні, не відомо. Однак суд присудив Отамановському п’ть років таборів, - написав харківський журналіст Леонід Логвіненко.
Отамановський дістав 5 років таборів суворого режиму та 2 роки заслання до Татарстану.
Жертва сталінського терору відбуде термін «від дзвінка до дзвінка» і залишиться за межами України. Захистить кандидатську в Краснодарському педуніверситеті докторську в одному з московських вузів. Темою була історія Поділля, найкращим знавцем якої Отамановський уважається й донині.
У 1958 році Валентин Отамановський оселяється в Харкові, де викладає латину в медінституті, яку він знав досконало. Взагалі він володів сімома європейськими мовами.
Помер 10 березня 1964 від інфаркту. Посмертно реабілітований 11 серпня 1989 року. Коштом Харківського національного медичного університету Валентину Отамановського встановлено пам’ятник на 2-му кладовищі Харкова.
У Харкові іменем професора назвали вулицю Коломенську у Шевченківському районі міста. Втім, досі там неває нових покажчиків, але активісти позбулися старих.