Завсідники оперного театру і концертних залів добре знають: у кожного слухача є свої улюблені голоси: деякі більше насолоджуються тенорами з їх безмежно високим верхнім «до», багато хто полюбляє оксамитову кантилену баритону, але, мабуть, немає жодного слухача, який би не захоплювався нижніми басовими нотами.
Володимира Гращенка щедро обдарувала природа. Його нижні ноти роблять приголомшливий ефект в залі, і немов би тримають на собі всю гармонію оперної партитури. Артист ніби сперечається з розхожим формулюванням, що батьківщина справжніх басів – Росія, Сибір. Адже у цього співака були видатні попередники і на харківській сцені, наші земляки – Іван Паторжинський, Іван Стешенко, Євген Червонюк. Всі вони створювали вокально - сценічні образи не тільки за рахунок гарного звуку, але і за законами української вокальної школи – мелодійною, такою, що ґрунтується на духовній музиці і фольклорі.
Закінчивши Мінську консерваторію, В. Гращенко ще в 1994 році влився в колектив Харківського академічного театру опери і балету імені М. Лисенка і швидко підтвердив свою приналежність до майстрів української сцени, освоївши національний репертуар. Сьогодні він співає Івана Карася в опері «Запорожець за Дунаєм», Тараса Бульбу в однойменній опері М.Лисенка і весь основний репертуар провідного баса. Співака люблять глядачі, і напевно їхні очікування з приводу сольного концерту будуть виправдані, адже програма обіцяє багато репертуарних сюрпризів, буде захоплюючою і багатою на враження.