Три покоління українських митців у колекції Тетяни та Бориса Гриньових

Художники: Алла Горська, Віктор Ігуменцев, Віталій Куліков, Олег Волошинов, Віктор Рижих, Олександр Дубовик, Олег Соколов, Ігор Божко, Сергій Савченко, Валентин Хрущ, Олександр Аксінін, Генрієтта Левицька, Володимир Пінігін, Павло Бедзір, Іван Марчук, Анатолій Сумар, Ігор Величко, Борис Плаксій, Федір Тетянич, Флоріан Юр’єв, Тіберій Сільваші, Василь Рябченко, Андрій Сагайдаковський, Влада Ралко, Олександр Ройтбурд, Віктор Сидоренко, Лесь Подерев’янський, Олег Голосій, Ілля Ісупов, Олександр Гнилицький, Василь Цаголов, Арсен Савадов, Сергій Братков, Анатолій Бєлов, Жанна Кадирова, Володимир Кузнєцов, Анна Звягінцева, Роман Мінін, Гамлет Зіньковський, Денис Саліванов, Тарас Ковач, Назар Білик, Алевтина Кахідзе.

Колекція Тетяни та Бориса Гриньових є спробою осягнути українське мистецтво другої половини XX ─ початку XXIстоліть в процесі його становлення. Стратегія колекціонерів полягає в об’єднанні різних творів спільним контекстом та прагненням найповніше представити в своєму зібранні імена впливових авторів.

Виставка в ЄрміловЦентрі вперше презентує українським глядачам приватну колекцію як цілісний проект, що не лише розкриває в іменах та образах історичні етапи розвитку мистецтва, але і дозволяє осягнути особливості самого феномену колекціонування, що базується на виборі, який робить (або не робить) колекціонер.

Експозиція поділяється на три розділи – “нонконформісти”, “перше “незалежне” покоління”, “покоління 2004”. Поява кожної нової генерації українських митців в історії вітчизняної культури за останні півстоліття щоразу була зумовлена сильними соціальними потрясіннями та черговим етапом перебудови суспільної свідомості.

Наскрізною проблемою радянського мистецтва була відірваність дійсного художнього процесу від загальносуспільного. Декілька поколінь радянських художників постійно перебували в пошуку свого місця в системі. Одні митці підкорювались її вимогам, інші йшли в «тихий протест», «емігруючи» у герметичний світ власних образів. Проте ніхто з них не наважувався відображувати непрості реалії радянської дійсності. Ця частина колекції представлена камерними графічними роботами та зразками нефігуративного мистецтва.

Першому “незалежному” поколінню випало здійснити перехід від соціалістичної системи до повної безсистемності дев’яностих. Відштовхнувшись від парадигми соцреалістичної картини, вони прийшли до нових форм художньої виразності як у живописі, так і в нових медіа. Бунтарі, що спромоглися створити мистецькі документи перехідної епохи, представлені в колекції роботами Сергія Браткова, Іллі Ісупова, Олександра Ройтбурда, Тіберія Сільваші, Арсена Савадова та інших.

Не менше амбітне покоління, що з’явилося у 2004 році, виявилося значно відповідальнішим, але і більш прагматичним. Сучасні художники не просто віддзеркалюють суспільні реалії – вони займають свідомо критичну позицію, коментуючи у своїх творах політичний та соціокультурний процес.

Колекція Тетяни та Бориса Гриньових – унікальна за наповненістю збірка творів, що якнайкраще репрезентує загальний зріз українського мистецтва другої половини XX – початку XXI ст.