В третій четвер листопада, за регламентом ЮНЕСКО, у всьому світі святкують День Філософії.
Важливість національної ідентичності у різних культурах усвідомлюється по-різному і сьогодні ми маємо ситуацію збереження практичної цінності національної ідентичності.
Специфіка української ідентичності у тому, що вона завжди була стимульована елітою, про що свідчить культурна, освітня історія. На протязі століть встановлювались різні пріоритети серед елементі в національної ідентичності, значимість цих елементів з плином часу також змінювалась. Так, вона ототожнювалась з європейською у ХІУ – першій половині ХУІІ ст., з російською – у часи творення
російського Просвітницького проекту. При цьому суттєве значення мав не географічний, а культурний,
соціальний простір. За часів, коли нації є «уявними спільнотами» (Б. Андерсон) ідентичності
перетворюються на уявні сутності, людина відносно вільна у визначенні власної ідентичності, тому
маємо «плаваючу ідентичність», «множинну ідентичність», «лише екстремальні соціальні ситуації,
приміром військові дії, тимчасово усувають усі групові ідентичності крім однієї, самої важливої»
(Кармела Лібкінд). Чи потрібні вороги, щоб ідентифікувати себе? Історія знає приклади, коли країни
вигравали війни, а солдати перемагали завдяки інтенсивному ототожненню себе з побратимами по
зброї, було й навпаки (американські військові у В’єтнамі). Як бачимо, «миру і спокою всередині ієрархії
ідентичностей не спостерігається» (С. Гантінгтон), тому і є досить актуальною проблема конструювання ідентичності.