Огляд антиаритмічних лікарських засобів

Аритмія є однією з найпоширеніших проблем серцево-судинної системи. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, аритмія діагностується приблизно у кожної 5 людини працездатного віку. Загалом у світі налічується понад 33,5 млн випадків аритмій. До 2050 р. очікується подвоєння цієї цифри в результаті старіння населення і покращення діагностики.

У високорозвинених країнах (США, Великобританія, Німеччина) частота аритмії становить 2,5–7% у популяції. Захворюваність значно зростає з віком — до 75% осіб віком старше 85 років мають певну форму серцевої аритмії.

В Україні, за різними даними, поширеність аритмій становить 4–6% серед дорослого населення. З віком цей показник різко зростає і досягає 10–15% в осіб віком старше 70 років.

Як лікувати цей стан та які таблетки від аритмії необхідно приймати? Відповісти на ці запитання має виключно лікар. Адже в групу антиаритмічних засобів входять різні за активними речовинами та механізмом дії препарати. Наприклад, блокатори β-адренорецепторів (атенолол, метопролол тощо) знижують збудливість синусного вузла, тому застосовуються для лікування тахіформ надшлуночкових порушень ритму. Серед показань аміодарону (блокатора калієвих каналів): профілактика та лікування різних варіантів тахікардії. Варто пам’ятати, що самолікування антиаритмічними препаратами небезпечне і може погіршити стан серця.

Що таке аритмія?

Аритмія — це порушення нормального серцевого ритму. Нормальна частота серцевих скорочень для дорослої людини у спокої становить 60–100 ударів за хвилину. При аритмії цей ритм порушується, що може бути небезпечним та призводити до серйозних ускладнень.

Причини аритмії:

● ураження серцевої тканини та порушення функціонування провідної системи серця — кардіоміопатії, ішемічна хвороба серця, гіпертрофія міокарда, запальні захворювання серця можуть негативно впливати на клітини-пейсмекери та порушувати генерацію та проведення електричних імпульсів;

● дисбаланс електролітів в організмі (особливо калію, натрію, кальцію та магнію) — дефіцит цих речовин порушує електрофізіологічні властивості міокарда і провокує різні порушення ритму;

● спадкові генетичні фактори та мутації — спричиняють некоректну роботу іонних каналів кардіоміоцитів, що фіксується у вигляді хаотичної електричної активності серцевого м’яза;

● певні супутні захворювання (тиреотоксикоз, цукровий діабет, анемія тощо) — опосередковано впливають на роботу серця та підвищують схильність до порушень ритму.

Основні види аритмій серця:

● екстрасистолія — додаткові передчасні скорочення відділів серця;

● тахікардія — підвищення частоти серцевих скорочень (>100 уд./хв);

● брадикардія — зниження частоти серцевих скорочень (<60 уд./хв);

● миготлива аритмія — хаотичні скорочення передсердь з частотою понад 300 за хвилину;

● тріпотіння передсердь — регулярні хвилеподібні скорочення з частотою 240–360 за хвилину.

Як лікувати аритмію?

Принципи лікування аритмій:

● усунення першопричини — при аритмії на тлі дисбалансу електролітів потрібна їх корекція, на фоні ішемії міокарда — оптимізація кровопостачання серця тощо;

● контроль частоти шлуночкових скорочень, якщо аритмія супроводжується тахікардією;

● відновлення та підтримання синусного ритму за допомогою антиаритмічних препаратів І–ІV класу з урахуванням типу аритмії та супутніх захворювань пацієнта;

● інвазивне лікування (катетерна абляція, електрокардіостимуляція, імплантація кардіовертера-дефібрилятора) — при неефективності медикаментозної терапії чи наявності високого ризику раптової серцевої смерті.

Антиаритмічні лікарські засоби

Антиаритмічні препарати поділяються на V основних класів згідно з їх впливом на електрофізіологію серцевого м'яза:

● I клас (блокатори натрієвих каналів) — препарати гальмують швидкість деполяризації та знижують збудливість міокарда. Ефективні при надшлуночкових та шлуночкових тахіаритміях;

● II клас (блокатори бета-адренорецепторів) — знижують збудливість водіїв ритму та частоту шлуночкових скорочень;

● III клас (препарати, що подовжують реполяризацію, блокують калієві канали серця) — застосовуються для лікування як надшлуночкових, так і шлуночкових аритмій;

● IV клас (блокатори кальцієвих каналів) — використовуються для уповільнення атріовентрикулярного проведення при надшлуночкових тахікардіях та миготливій аритмії;

● V клас (різні за механізмом дії) — застосовуються обмежено через низьку ефективність та значну токсичність.

Дієві ліки від аритмії серця

Оцінити ефект від прийому антиаритмічних препаратів можна за наступними критеріями:

● припинення або зниження частоти та тривалості епізодів аритмії — найбільш точно оцінити динаміку аритмій допомагає холтерівське моніторування ЕКГ до та під час лікування;

● зниження частоти та вираженості симптомів, пов’язаних з аритмією (серцебиття, запаморочення, слабкість, біль у грудях тощо) — оцінюють за допомогою опитувальників якості життя пацієнтів;

● підвищення фракції викиду лівого шлуночка та зменшення проявів серцевої недостатності (в тому числі покращення толерантності до фізичного навантаження) — відповідні показники вимірюються за допомогою УЗД серця та велоергометрії;

● зниження частоти госпіталізацій та випадків невідкладної медичної допомоги, пов’язаних з рецидивами аритмії або декомпенсацією супутньої патології;

● відсутність серйозних побічних ефектів, які б перевищували користь від застосування препарату.

Аміодарон

Аміодарон належить до антиаритмічних препаратів III класу. Він блокує калієві канали клітин міокарда, подовжує потенціал дії та рефрактерний період.

Рекомендована доза аміодарону для лікування аритмій — 200 мг 3 рази на добу, для профілактики — 100–400 мг/добу. Тривалість лікувального курсу — до 10 днів, профілактичного прийому — визначає кардіолог.