Після російських виборів правила гри не змінилися
Росіяни знову сходили на вибори. Точніше, сходили на те, що на росії називають виборами. Результат цілком очікуваний: «єдина росія» отримала 349 із 450 місць у держдумі, а реальної політичної конкуренції проти курсу кремля на цих виборах фактично не було. 46 депутатів нового скликання — ветерани війни проти України. І ось це, мабуть, головне, що варто винести з російської виборчої кампанії: система не просто збереглася, вона продовжує цементуватися навколо однієї людини, однієї політичної вертикалі та однієї картини світу.
путін давно перестав грати у політика, якого потрібно переконувати у чомусь виборцю. У росії вибори дедалі більше нагадують процедуру підтвердження вже ухвалених рішень. Європейське агентство з питань притулку прямо описує російську систему як таку, де влада зосереджена в руках путіна, а опозиційні партії перебувають під жорстким контролем.
А що в світі?
Тому після цих виборів навряд чи варто чекати від москви якогось раптового прозріння. Навпаки, Кремль отримав чергове внутрішнє підтвердження того, що може продовжувати ту саму політику. І тут важливий момент: путін, схоже, не сприймає нинішнє протистояння як ситуацію, де потрібно терміново домовлятися. Зі США москва продовжує торгуватися й вести переговори, але паралельно нарощує військові можливості. Європу кремль неодноразово намагався залякати ескалацією, енергетикою, гібридними атаками та економічним тиском. Сьогодні росія навіть посилила тиск на європейський бізнес у відповідь на підтримку України та санкції.
А є ще Китай. Тут теж не треба вигадувати романтику про велику дружбу двох рівних партнерів, росія дедалі сильніше залежить від Китаю як від покупця енергоносіїв, постачальника промислових товарів і важливого економічного каналу. За оцінкою Комісії США з огляду на економічні та безпекові відносини з Китаєм, після початку повномасштабної війни саме китайська економіка стала для Москви одним із ключових зовнішніх ресурсів, що допомагають переживати санкції. Водночас аналітики Chatham House зауважують: Пекін допомагає москві вистояти, але це не означає, що Китай готовий воювати за російські цілі в Україні.
Доля України
І ось тут ми підходимо до України. На жаль, наша ситуація не залишає великого простору для красивих експериментів. Росія отримала можливість вести довгу війну, перебудувала економіку під військові потреби й продовжує шукати ресурси для фронту. Європа при цьому сама змінюється політично. Праві та правопопулістські сили посилюються в окремих країнах, а ставлення їхніх виборців до росії та Зеленського в середньому відрізняється від позицій виборців інших політичних сил. Але було б неправильно зводити всю Європу до простої формули «праві проти України»: позиції партій дуже різні, а ЄС продовжує підтримувати Україну.
Саме тому українська політика зараз виглядає особливо дивно, коли всередині країни починається чергове змагання за рейтинги, посади, медійні приводи та популізм.
Зараз головний український політичний актив — це не красивий ефір, не гучний пост і не чергова кампанія. Це ЗСУ, оборонна промисловість, зброя, боєприпаси, технології, гроші, міжнародна підтримка і здатність держави нормально працювати..