В 2022 році ворог окупував близько третини Харківщини, це трохи більш ніж 11 тисяч кв.км. Наразі разом зона окупації, зона обов’язкової евакуації та зона бойових ді перевищує 12 тисяч кв.м.
Частина громад, які евакуюють не прифронтові у прямому сенсі - прикордонні. Тобто їх обстрілюють з території рф. Ще рік-два значна частина сіл, які наразі підпадають під евакуацію, були цілком тиловими. Але з'явилися більш далекобійні дрони й розпочався терор.
Чому нас не захистили?
У Богодухівській громаді зона обов’язкової евакуації у 2026 році поступово розширювалася через посилення російських атак. У квітні до неї додали шість населених пунктів, а 3 липня 2026 року Рада оборони Харківської області оголосила евакуацію з 12 населених пунктів Богодухівського району, зокрема з 10 населених пунктів Богодухівської громади. До переліку увійшли населені пункти Улянівського старостинського округу.
За даними Богодухівської міської ради, до Улянівського старостинського округу входять селища Улянівка та Зарічне, а також села Іванівка, Мар’їне, Воскресенівка, Корбині Івани, Шкарлати та Дев’ятибратове.
За словами міського голови Богодухова, ці населені пункти розташовані менш ніж за 20 кілометрів від кордону, а російські дрони почали діставати до них, були випадки влучань у цивільні автомобілі та житлові будинки, а також поранення людей.
До весни цього року практично "не прилітало", шок місцеві отримали коли рашисти почали бити по Сумській трасі й палити цивільні автівки. Але оборонці трохи скорегували ситуацію, наразі прильотів менше.
Ми не розуміємо, чому ми повинні виїжджати, якщо кордон де був та й є, - говорять місцеві жителі, - так можна до Дніпра всіх евакуювати, потрібно не людей вивозити, а захищати.
У нас по село взагалі був один "прильот", "молнія" в клуб вдарила. В Харкові кожен день б'ють, мені туди страшно їхати - тут добре, говорит пенсіонерка Надія
Виїжджають дійсно виключно з під самісінького кордону. Там де через рашистів горять хати. Наприклад, Улянівка та Воскресенівка поки взагалі не їдуть. Сподіваються, що небезпека мине. Проте ситуація на прифронтових територіях може змінюватися дуже швидко.
Як живуть там, де оголосили евакуацію?
До небезпеки люди швидко звикають. У полях та на греблях тут вже давно стоять таблички заміновано. Над головою літають дрони. Місцеві наче розрізняють свої та чужі, але від фпв ховаються в "зеленку", від шахедів - в підвал.
Дійсно, головна проблема не дрони, а транспорт. На Улянівці раніше по декілька разів на добу зупинялися потяги, наразі жодного. По селах за сумській трасі скасовані рейсові автобуси, не вивозять сміття.
Через атаковані башти, значні проблеми зі зв'язком та постійні відключення світла через атаки на об'єкти інфраструктури. Але відданість електриків дозволяє більшості селам бути зі світло.
Єдині місця, де жевріє життя, сільські магазинчики. Господарі їх зазвичай місцеві, тому польовими дорогами привозять продукти. Які значно дорожчі ніж в місті.
Але у кожного своє господарство, їм й живуть. Через нього, городи зокрема й не йдуть. А ще, тому що це своя земля. Матерів-дідів. Говорять, ви містяни ще до нас взимку тікати будете, бо у вас дрова й опалення.