«Ілюзія безпеки»: як підлітки стають жертвами кібербулінгу, шахраїв і онлайн-хижаків

Інтерв’ю з начальницею 1-го сектору Управління протидії кіберзлочинам у Харківській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України Ольгою Герасименко

Про кібербулінг

— Наскільки сьогодні кіберпростір є безпечним для молоді?

— Саме поняття безпеки доволі дискусійне. Безпечне середовище — це не там, де немає загроз, а там, де люди розуміють ці загрози й готові правильно реагувати. Це стосується і кіберпростору.

У реальному житті дітей із дитинства вчать переходити дорогу, не говорити з незнайомцями, не повідомляти особисту інформацію. Але правилам поведінки в інтернеті уваги приділяють значно менше. Часто батьки думають: якщо дитина вдома перед комп’ютером — вона в безпеці. Але це лише ілюзія.

— Останні роки активно говорять про булінг. Що таке кібербулінг і коли це вже злочин?

— Кібербулінг — це психологічне чи емоційне цькування через інтернет, соцмережі або месенджери. Важливо відрізняти його від звичайної суперечки чи критики. Якщо дії систематичні та впливають на психічний або емоційний стан людини — це вже булінг.

За булінг між учасниками освітнього процесу передбачена адміністративна відповідальність. Але якщо наслідки серйозніші — наприклад, доведення до самогубства — це вже кримінальна відповідальність.

— Як діяти, якщо людина стала жертвою кібербулінгу?

— Якщо це поодинокий випадок — варто заблокувати користувача та поскаржитися платформі. Якщо йдеться про систематичне цькування, важливо збирати докази: скріншоти повідомлень, нікнейми, листування. Це допоможе поліції або кіберполіції встановити особу.

Про сексуальні злочини

— Окрема тема — сексуальні злочини в інтернеті. Де межа між добровільним спілкуванням і злочином?

— Існує поняття секстингу — коли люди добровільно обмінюються інтимними фото. Сам по собі такий обмін не є злочином. Але проблема в тому, що людина не знає, як ці матеріали можуть використати пізніше.

Те, що потрапило в мережу, фактично неможливо повністю видалити. Надалі це може стати інструментом шантажу — це вже називається сексторшн.

Є просте правило — «тест білборда». Перед тим як щось публікувати або надсилати, потрібно подумати: чи хотіли б ви бачити це фото на великому білборді біля вашої школи чи будинку? Якщо ні — можливо, не варто його надсилати взагалі.

— Чи є випадки, коли дорослі знайомляться з дітьми в інтернеті для сексуальної експлуатації?

— Так, це називається онлайн-грумінг. Дорослі входять у довіру до неповнолітніх із метою сексуального насильства чи отримання інтимних матеріалів.

Такі люди часто маскуються під однолітків або представляються тренерами, фотографами, представниками модельних агентств. Вони вивчають профілі дітей у соцмережах, щоб зрозуміти їхні інтереси й легше увійти в довіру.

Якщо дорослий просить інтимні фото або пропонує зустрічі — це вже привід звертатися до поліції.

— Що найважливіше у таких ситуаціях для дітей і батьків?

— Дитина повинна мати довірену особу — людину, до якої можна звернутися без страху. Це можуть бути батьки, родич або інший дорослий, якому дитина довіряє.

Контроль у підлітковому віці працює погано. Працює довіра, пояснення і розвиток критичного мислення. Дітям потрібно постійно нагадувати: в інтернеті будь-хто може видавати себе за іншу людину.

Про фінансові злочини та захист в інтернеті

— Підлітків також можуть втягувати у фінансові злочини?

— Так. Зараз дуже поширена схема так званих «дропів» або «грошових мулів». Людей просять надати банківську картку чи рахунок для переказу коштів за невелику винагороду.

Підлітки часто думають, що це легкий підробіток. Але фактично їхні рахунки можуть використовуватися у шахрайстві, торгівлі наркотиками чи навіть фінансуванні тероризму.

Проблема в тому, що організатори залишаються в тіні, а вся відповідальність юридично прив’язується до власника рахунку.

— Які можуть бути наслідки для таких людей?

— Уже зараз банки блокують картки клієнтів, які беруть участь у підозрілих операціях. Також анонсовано створення реєстру дропів — переліку неблагонадійних клієнтів. У майбутньому це може впливати навіть на можливість отримати кредит.

— Як звернутися до кіберполіції?

— Звернутися може будь-хто. Є можливість подати електронне звернення через сайт Cyberpolice.gov.ua. Також можна звернутися до Національної поліції.

У випадках булінгу важливо повідомляти керівництво навчального закладу — заклади освіти мають окремий алгоритм реагування і повинні інформувати поліцію.

Крім того, ми рекомендуємо ресурс Stop Fraud — там є багато інформації про шахрайські схеми, налаштування безпеки гаджетів, двофакторну автентифікацію та кібергігієну.