Офіційна назва 8 березня — Міжнародний день боротьби за права жінок. Тобто спеціальна дата в календарі, яка нагадує про необхідність проведення змін та реформ заради захисту прав окремої спільноти чи частини населення.
Й таких дат в календарі чимало. Але лише 8 березня намагаються постійно переінакшити як кому зручно, а тепер навіть порухати календарем.
Тому наразі в Україні утворився такий вінегрет, що взагалі не зрозуміло хто і що святкує, й з чим вітають.
Марші проти "прекрасних дам"
З самого початку це не свято «прекрасних дам» і не день жіночої краси. Це день боротьби за права. У цей день варто проводити марші, дискусії, обговорювати дискримінаційні питання, яких і сьогодні чимало.
В Україні, зокрема в Харкові, є феміністичні організації та науковці, які цим займаються. Сьогодні проходять марші, присвячені дискримінаційним моментам в українському законодавстві, новим ініціативам у цивільному та сімейному кодексах, питанням дискримінації у війську, підтримці жінок-військовополонених та жінок-військових.
Але багато людей вважають, що феміністки таким чином намагаються «вкрасти» у них право на свято жіночої краси і на святковий букет тюльпанів. Причому так думають не лише жінки, які протягом року не отримують знаків уваги, а й ті, кому дарують подарунки і квіти. Так само і чоловіки, які й без того поважають своїх дружин і партнерок, усе одно вважають, що головний букет має бути саме 8 березня.
Саме через це і виникає образа. Але проблема не лише в цьому. Такий підхід не просто спотворює сенс Дня боротьби за права жінок — це чиста радянщина.
Як права замінили на квіти?
Попри те, що Міжнародний жіночий день своїм корінням пов’язаний із боротьбою за права жінок і лівим рухом, який асоціюють із Розою Люксембург та Кларою Цеткін (які запропонували саму ідею такого дня, але не встановлювали конкретної дати), саме в Радянському Союзі його сенс був спотворений.
У країні, де влада мала дуже специфічне розуміння прав людини і прав жінок, зокрема фактично відбулося нове закріпачення жінок. Той дух свободи, який існував у перші роки радянської влади та лівого руху, поступово зник. Жінкам відвели чітку роль — «подруги будівника комунізму». На них лежала безоплатна домашня праця, патріархальний розподіл сімейних обов’язків і народження дітей відповідно до потреб держави, а не власного бажання.
Саме в цей період і трансформували свято: мовляв, не потрібно боротися за свої права — ось вам один день, 8 березня, коли вас вітають і дарують квіти. Навіть приказка була «мовчі жінка, твій день 8 марта». Багато жінок, які жили дуже важкою працею, справді чекали цього дня, щоб отримати бодай якусь увагу.
Сьогодні цю радянську традицію часто намагаються продовжувати. Аргумент звучить просто: «Хіба погано подарувати жінці квіти?». І справа не в тому, чи можна дарувати квіти. Даруйте, будь ласка. Проблема в тому, що разом із цим у сучасність переноситься радянська традиція.
Проти срср, але за сексизм та патріархат
На фоні повномасштабного вторгнення не лише феміністки, але й як раз консервативно-національна спільнота стала вимагати змінити таке 8 березня. В раді з'явилася пропозиція встановити свій "женский день", 25 лютого. Й вітати жінок не разом з путіним, а на день народження Лесі Українки — як День української жінки. Але таким чином фактично пропонується не подолати радянщину, а просто створити інше патріархальне свято, яке буде відрізнятися від російського лише тим, що пасхалки в соцмережах будуть жовто-блакитні з елементами вишиванки.
До того ж ця нова дата виглядає досить дивно. 24 лютого назавжди стало днем початку повномасштабної війни. Поруч і 23 лютого з радянськими асоціаціями. Розміщувати поряд нове «жіноче свято» складно, і навряд чи більшість людей це прийме. Попри запущений флешмоб в соцмережах. Крім цього, в цей час ще холодно на вулиці, триває зима, яка встигає набриднути, та й квіти дорожчі й ще не настільки актуальні. Адже легке перетворення Дня боротьби за права на день "весни і красоти" сталося саме через його випадкове розміщення в календарі.
8 березня - як сучасна веснянка
У цей час люди дійсно відчувають наближення весни. Закінчується зима, з’являються тюльпани, виникає відчуття змін. Для багатьох це насправді не стільки жіноче свято, а символ приходу весни.
Це своєрідні сучасні «веснянки» на фоні радянської традиції. Людям хочеться прийти додому з букетом тюльпанів чи мімози, приготувати салат «Мімоза», крабовий або окрошки нарубати і таким чином відзначити кінець зими.
Насправді це майже не має відношення до жінок, але в колективній міфології цей день перетворився на свято весни. Саме тому багато хто негативно реагує на заклики сприймати його виключно як день боротьби за права.
Можливо, якби ця дата припадала на похмурий листопад чи лютий, більше людей сприймали б її саме як правозахисну. Наприклад, День захисту дітей перенесли з 1 червня на кінець осені, й більше стало акцентів про права й захист, а не морожено та канікули. Але 8 березня як Міжнародний день боротьби за права жінок перенести не можна, попри твердження що це радянське свято, знову слід зауважити радянського в ньому тюльпани, корпоративи та грамоти, а дискусії та марші це те, що й наразі відбувається у всьому світі.
Саме тому 8 березня це найбільш суперечливий день у календарі, який породжує багато непорозумінь. І тут цікаво спостерігати, як влада, політики, військові та представники різних спільнот намагаються лавірувати між ними. Вони не хочуть виглядати радянськими і водночас не хочуть образити тих, хто звик до цього свята.
Тому сьогодні можна побачити найрізноманітніші привітання. Одні говорять про внесок жінок під час війни — про їхню працю в тилу і службу у війську. Інші вітають зі «святом весни та кохання». Треті зі святом прекрасних дам, четверті пишуть про боротьбу, п'яті про красу.
І як вирішити цю ситуацію — велике питання. Як на мене, щоб не тягнути радянські традиції, достатньо повернути 8 березня його первісний зміст — День боротьби за права жінок. З весною вітати 1 березня, а відзначати роль жінки відповідно до її соціального статусу є ж Дні захисниць, матері, вчительки, медикині, та навіть День берегині є, кому важливі традиційні цінності.
Але це ж питання все ж таки політичних рішень. Тому, схоже, ще довго буде так: одні святкуватимуть весну, інші виходитимуть на марші, треті боротимуться з радянщиною, а політики намагатимуться лавірувати між усім цим, отримуючи свої політичні бонуси. Й тягнутимемо далі, адже доки діти в садочках та школі будуть робити поробки для матерів не на день матері, а на 8 березня.