Мелодія, яку впізнають у Нью-Йорку, Токіо, Парижі й навіть у найвіддаленіших куточках світу, має надзвичайно просте українське коріння. «Щедрик» Миколи Леонтовича — це не просто різдвяний хіт, а приклад того, як народна закличка на весну перетворилася на світовий музичний феномен.
Коли й як був написаний «Щедрик»
Микола Леонтович працював над «Щедриком» кілька років. Вперше він прозвучав у 1916 році у виконанні хору Київського університету. Основою твору стала давня українська щедрівка, що виконувалася не на Різдво, а перед Новим роком за старим стилем — 13–14 січня.
Первісна мелодія надзвичайно лаконічна:
Останніми роками з’явилася версія, що Леонтович написав «Щедрик» у Покровську (нині — Донецька область). Проте професійні музиканти ставляться до цього обережно.
Натомість достеменно відомо інше: Леонтович активно працював із народним матеріалом в Покровську, обробляв фольклор і перетворював його на хорові шедеври. Перед своєю трагічною загибеллю він написав твір «Смерть», який і сьогодні виконується українськими хорами.
Світову славу «Щедрику» принесла Українська республіканська капела під керівництвом Олександра Кошиця. Під час гастролей у Європі та США мелодія зачарувала публіку, а згодом отримала англомовний текст — Carol of the Bells.
Сьогодні існують десятки аранжувань: англійські, французькі, джазові, академічні, поп-версії.
Парадокс «Щедрика» — у поєднанні простоти й майстерності. Але водночас твір відкритий до складних інтерпретацій:
Тож «Щедрик» — це універсальний матеріал: від дитячих хорів до світових сцен. Українські хори виконують «Щедрик» десятиліттями — на сценах, у церквах, просто неба. Окрім нього, в репертуарі — десятки інших щедрівок і колядок. На початку січня в ХНАТОБі пройдуть концерти з виконання цих пісень, квитки - касах.
Чому «Щедрик» і досі такий популярний
Відповідь — у відчутті, знайомому кожному:
Три ноти, ритм, що наростає, і закладене у фольклорі очікування оновлення — усе це робить «Щедрик» поза часом і кордонами.Сьогодні, як і понад сто років тому, ця мелодія звучить як нагадування: українська культура проста за формою, але безмежна за силою впливу.