Українська хореографиня Лейла Яверівна Алескерова була нагороджена однією з найпочесніших державних відзнак у галузі культури– орденом Святої Софії 19 вересня 2023 року. Нагорода стала визнанням її 15-річної праці у сфері народної хореографії, педагогіки та сценічного мистецтва.
Історія Лейли – про те, як професійна майстерність і людська емпатія здатні змінювати українське культурне середовище. У цій публікації ми розглянемо, як їй вдалося поєднати глибоке розуміння традиційної культури з сучасним підходом до викладання й сформувати дієві хореографічні програми, адаптовані для дітей з особливими освітніми потребами.
Як починався шлях Лейли в українській сценічній культурі
Життя Лейли присвячене розвитку українського народного танцю. Почався її танцювальний шлях з Харківського коледжу культури у 2006 році. У 2012 Лейла вже здобула ступінь магістра хореографії в Харківській державній академії культури. У цій же академії згодом вона очолила кафедру народної хореографії, ставши однією з найвпливовіших постатей у навчанні майбутніх хореографів в Україні.
Водночас з академічною діяльністю Лейла реалізовувала себе як практик-хореограф та педагог. З 2008 року працювала хореографинею у зразковому ансамблі «Джерельце», а з 2019 викладала танець у харківській середній школі №53, керуючи ансамблем «Радуга».
Паралельно з цим Лейла Алескерова активно виступала на міжнародній сцені: з 2008 по 2018 рік працювала як хореограф-постановниця шоу-програм у Лівані, Туреччині та Сирії. Десятирічний досвід у мультикультурному середовищі суттєво вплинув на те, як Лейла навчилася поєднувати елементи різних етнічних технік у хореографічній мові.
Танець лікує… Інклюзивна практика Лейли
Вагоме місце у роботі Лейли Алескерової займає інклюзивна освіта. Вона організовує адаптовані заняття для дітей з особливими освітніми потребами, розробляє методики, які поєднують хореографію з елементами психоемоційної підтримки.
«Спитайте будь-яку пересічну людину: «Що таке хореографія» – більшість скаже, що це просто рухи під музику. Однак з погляду свого досвіду можу запевнити – це універсальна мова, зрозуміла будь-кому й зрозуміла без слів. Танець сприяє емоційному та фізичному розвитку людини, особливо це важливо в роботі з дітьми. Він навчає дисципліні, допомагає краще відчувати простір, себе та інших», – розповідає Лейла Алескерова.
У своїй роботі я поєдную класичну, народну та сучасну хореографію, використовую також елементи етнокультури й терапії. Я не працюю за жорсткими шаблонами, мені важливо відчувати настрій дітей у моменті. Так створюється простір, де дитина може розвиватися як особистість».
Педагогічна практика Лейли стала особливо актуальною на тлі нових демографічних тенденцій: згідно з даними офіційного звіту Міністерства освіти та науки України, у 2023 році кількість учнів з особливими освітніми потребами зросла до 40 354 осіб проти 33 861 у 2022-му. Це зростання майже на 19% за рік лише підтверджує нагальність впровадження адаптованих мистецьких програм у школах.
Цей виклик Лейла не лише усвідомлює, а й успішно на нього відповідає: авторські методики дають відчутний результат у роботі з дітьми. Естрадний ансамбль танцю «Радуга» під керівництвом Лейли неодноразово брав участь у масштабних концертах і ставав лауреатом конкурсів: у 2022 році – 1 місце на V Всеукраїнському конкурсі-фестивалі «Star of Stage» в номінації «Народний танець 7–9 років»; у 2021 – 1 місце на фестивалі «Квіти Зимцерли» у номінації «Народна хореографія», і гран-прі на Різдвяному фестивалі «Зимовий сонцеворот».
«Лейла Алескерова не лише навчає танцю, вона відкриває дітям мову руху як спосіб пізнання себе. Її робота формує сильних артистів, цілісних особистостей», – зазначає Денис Паукштелло, хореограф-постановник, викладач Харківської державної академії культури кафедри сучасної та бальної хореографії, керівник студентського ансамблю НТУ ХПІ.
Збереження української спадщини як місія хореографа
Лейла Алескерова послідовно працює над збереженням і популяризацією української культурної спадщини через хореографію. У своїй педагогічній та постановчій практиці вона неодноразово відтворювала автентичні елементи народних танців Слобожанщини з ретельним дотриманням регіональних особливостей у костюмах і музичному супроводі.
Під її керівництвом учні вивчали й виконували танцювальні композиції, засновані на традиційних обрядових мотивах. Такі постановки демонструвалися на фестивалях і конкурсах, де журі відзначало високий рівень автентичності й трепетне ставлення до українських, зокрема харківських, джерел.
Лейла переконана: «Збереження автентичного народного танцю зачіпає не лише минуле. Це наша відповідальність перед майбутнім. Я вірю, що діти, які зростають у контакті з власною культурою, виростають внутрішньо стійкими й вкоріненими. А танець – це жива пам’ять нації».
Її ансамблі, зокрема «Джерельце» та «Радуга», стали важливою частиною регіональних ініціатив з відновлення забутих народних танцювальних форм Слобожанщини: «Коваль», «Швець» та «Рибка», які відтворювали народний побут, працю, героїку та природні явища. Ця робота отримала схвальні відгуки фахівців і колег.
Народна артистка України й президентка фестивалю «Квіти Зимцерли» С.І. Коливанова-Попеску підкреслює: «Лейла Алескерова володіє рідкісною якістю – вона як ніхто вміє передати зміст традиції, її дух, інтегрувати автентичну хореографію в сучасний контекст так, що це цікаво і дитині, і академічному журі».
Наступний етап – міжнародна культурна дипломатія
Сьогодні досвід Лейли як викладачки, хореографині та керівниці ансамблів є унікальним активом для культурної дипломатії. Вона прагне розвивати програми культурного обміну, брати участь у міжнародних освітніх проєктах, продовжуючи працювати з дітьми – зокрема з тими, хто має особливі освітні потреби.