У прифронтовому місті, де лише ненадовго вщухають сигнали тривоги, важко залишатися у спокої, не відчувати стрес та не замислюватися про моральний стан як власний так і своєї родини. Особливо наслідки війни відбиваються на найуразливіших - дітях. Юлія Порункова, практичний психолог Центру психологічної підтримки, адаптації та інтеграції «ХАБ 057», веде підліткові групи та психологічний клуб для підлітків. Фахівчиня відповіла на запитання редакції 057 - як захистити та вберегти дитину від вербування та небезпечних соціальних зв'язків.
Безпечний простір
Декілька слів про Вашу роботу у ХАБ 057 - що це за простір, поясніть будь ласка для тих, хто ще не знає про нього.
ХАБ 057 – це безпечний простір психологічної підтримки та творчості для дітей та дорослих Харкова та області. Ми працюємо в рамках проєкту «Психосоціальна підтримка та психічне здоров'я як основа відмовлення та зміцність суспільства» за підтримки польського Фонду HumanDoc та Громадської організації «Харківський фонд психологічних досліджень».
Це простір, в якому відбувається робота з усіма категоріями людей. Для дітей від 3 років до дорослих у віці 80 років. З дітьми у нас відбувається така робота, як підготовка до школи, робота з емоціями, лялькотерапія, для підлітків психологічний клуб стосунки почуття, як будувати здоров'я, стосунки, є ігротека, психологічний кінозал, театральна студія, плейбек театр.
Також це арт-терапевтичні групи, східний живопис, флейта. Тобто відбувається робота для підтримки всіх життєво необхідних функцій і підтримки ментального здоров'я для всіх категорій людей. Також ми працюємо з військовими та їх родинами. У нас відбуваються індивідуальні консультації психологів. На нашій базі працюють лікарняні клоуни, які виїжджають до госпісів та дитячих лікарень. І у нас працює виїзна мобільна програма, яка працює з дітьми та підлітками у Харківській області.
Зокрема, у психологічному клубі ми розбираємо теми, які необхідні для побудови стосунків з собою, зі світом та з оточенням. І розбираємо такі теми, як хто такий підліток, що з ним відбувається, які емоції, як подолати страхи, профілактика вулиці, профілактика залучення до негативних соціальних угруповань.
Батьки не завжди розуміють небезпеку
Зараз, коли країна у стані війни, а Харків у безпосередній близькості від фронту та майже щодня зазнає дронових атак, підвищується стурбованість станом підлітків. Частішають випадки, коли діти цього віку нападають на дорослих людей, б’ють, а то й вбивають їх. Ще частіше ми читаємо, що СБУ затримала чергового агента фсб підліткового віку. Чому це відбувається з дітьми?
Для того, щоб почати тему саме деструктивних соціальних угруповань та вербування дітей до роботи у цих угрупованнях, треба розібратися саме в причинах. По-перше, зараз вільний та безконтрольний доступ до мережі інтернет. Підлітки в мережі проводять до 90% свого часу. В мережі знаходять собі друзів та відриваються від реального життя
Друга причина, знову ж таки, це безконтрольний вільний час дітей. Дуже часто батьки не знають, що роблять їх діти, з ким вони спілкуються, як вони спілкуються і який контент в їх гаджетах.
По-третє, це все ж таки, якщо це відбувається вербування, то дітям пропонують легкий заробіток. І це одна з причин, що це бажання легкого заробітку та швидкої наживи. Насправді, якщо кажуть, зроби вибуховий пристрій. Він робиться з таких ось предметів, які можна знайти у кожного вдома. “Ти фотографуєш, як ти його закладаєш під певний об'єкт або під машину, а ми тобі одразу на карту надсилаємо кошти”. І діти прийдуть і через жажду заробітку легкого вони роблять ці завдання.
І ще одно - дійсно, зараз в нас військовий час. І не тільки діти-підлітки, а й дорослі стали набагато жорстокішими. І жорстокі не тільки по відношенню до ворога, а й до своїх співвітчизників. Чому? "Ми сидимо під кулями, а ви виїхали. Хоча і там, і там українці. Ви отримуєте гроші як ВПО, а ми тут нічого не отримуємо. Ви ховаєтесь, ви ухилянти, а там мій дядько служить. Сусідка втратила дитину, а хтось там відпочиває на морі".
І всі ці питання, вони знову ж таки порождають ось цю ненависть один до одного. І викликають агресію та жорстокість. І діти все це бачать, і дуже багато політичних та військових питань обговорюється саме вдома, в родині, за столом.
У підлітків і дітей в силу їх психологічних особливостей інше сприйняття, ніж у дорослих, інший життєвий досвід. Тому на всі ці зауваження і всі ці розмови вони реагують трошки гостріше. І звичайно ж гостріше вони роблять свій фідбек. Тобто якщо дорослі поговорили, покричали, то підлітки в силу їх психологічних особливостей починають діяти. Для деяких це гра. Для деяких це маніпуляція. Дуже важко розпізнати маніпуляцію, особливо в мережі. І кожен такий виклик, кожне завдання, воно може стати більш небезпечним.
І якщо ці підлітки якісь залучені, наприклад, з одного району, з одного міста, з однієї команди якоїсь, то вони між собою вже мають певну комунікацію, вони між собою мають певну довіру. І тому це ефект натовпу. Вони починають як, знаєте, ефект урагану. Якщо це 5 децибел, то це просто вітер, а якщо 25, то це вже ураган. Чим більше людей вербують, чим більше людей залучають до протиправної діяльності, тим жорсткіше і тим страшніше стають наслідки. Отже, це гра з прихованим підтекстом.
Якщо це вербування відбувається через мережу інтернет, нам працюють також психологи, які залучають підлітків, які розуміються на дитячій психології. Які розуміють, що таке, наприклад, для дітей квест. Або вони можуть написати, “це секретний чат, який знаємо тільки ми з собою, нікому про це не кажи”. Вони починають придавлювати, ламати кордони, щоб використати дитину для своїх небезпечних цілей. Ну і також повідомлення. “Давайте, допоможемо тобі швидко заробити. Нам потрібно, це нескладна робота, потрібно всього пару годин на день. Ніхто ні про що не дізнається, це не важко, це не складно”.
І якщо дитина вже почала вірити вербувальнику, то зловмисники можуть розпочати далі вже шантаж. Тобто "ти одне завдання вже виконав, тепер треба наступне для того, щоб твої батьки не дізналися. Якщо ти не виконаєш, ми там звернемося до органів, ми зробимо так, щоб тобі було гірше".
Вони працюють над тим, що дитина може лякатися. І таким чином лякаючись, вона занурюється в цю небезпечну діяльність ще глибше.
Потім ще одна з причин: не завжди батьки розуміють також небезпеку. І якщо між батьками та дитиною немає комунікації, довірливих стосунків, то дитина шукає собі цю довіру, дружбу десь в мережі. І іноді може відбуватись такі маніпуляції, наприклад, я ж твій друг, ти маєш мені довіряти. Тобто вони грають саме на почуттях дитини.
Звісно, якщо дитина самотня, то вона приймає цю дружбу за чисту монету і також ще глибше занурюється в цю злочинну діяльність.
Стати другом для своєї дитини
Як вчасно батькам попередити небезпеку, що робити, якщо вона вже є?
По-перше, звертати увагу на настрій дитини. Тобто, якщо відбувається психологічне насильство, шантаж, булінг, якщо відбувається кібербулінг, то, звісно, дитина може різко змінитися настрій.
Якщо дитина завжди була весела, активна, вона може стати призначеною сумною, вона замкнеться в собі. Тобто, звертати увагу на її настрій та емоційний стан.
Друге, звертати увагу на те, що в дитини можуть з'явитися якісь нові друзі і дитина може замикатися, ховати телефон, не розповідати або весь час займатися якимось такими справами про те, чим раніше не займалися.
Тобто, на нетиповість поведінки своєї дитини. Нажаль, зараз такий стан, що батьки самі знаходяться в стані стресу. І батьки дуже часто в першу чергу думають про те, як забезпечити саме фізичну безпеку. І вони не задумуються про ментальне здоров'я, про емоційний стан, про психологічну безпеку, тому можуть не звертати увагу на якісь різні прояви.
Треба стати другом для своєї дитини і будувати такі стосунки, щоб дитина не боялася розповідати якісь свої страхи і не боялася того, що її… Ну, ви знаєте, якщо, наприклад, дуже суворі батьки, то дитина може боятись фізичного якогось покарання.
На даний момент телефон, гаджети, це життя дитини, її світ, розваги, це її відпочинок. І що роблять батьки - вони забирають телефон. Але якщо дитина вже знаходиться в стані занурення, вона буде шукати будь-який спосіб зв'язатися з тою людиною, яка пообіцяла їй, яка, скажімо так, в кавичках стала її новим другом. І вона буде намагатися в будь-якому разі зв'язатися з ним, отримати нове завдання і так далі і тому подібне.
Залучення до терористичних та деструктивних соціальних угрупувань дуже схожі на, пам'ятаєте, був такий “синій кіт”, тільки там все закінчувалося погано для самих гравців, а тут погано закінчується, тому що притягає до кримінальної відповідальності, тому що врешті саме страждають не лише діти, їх батьки, але ще і страждають ті люди, на яких потім направляється агресія та ці терористичні акти.
І саме запобігти, це треба контролювати свою дитину, будувати з нею довіру, відносини, розмовляти і зробити так, щоб дитина довіряла і не боялася ділитися своїми враженнями, або якимось емоційними проблемами.
А що робити, якщо біда вже сталася, і тут вже батькам потрібна якась психологічна допомога, як сприйняти цю ситуацію і як їм поводитись з цими дітьми, які можуть сісти в тюрму, припустимо. Як їм тут не втратити свій розум і допомогти морально дитині? Що вони мають робити?
Ну, по-перше, треба, дивіться, структурувати у вас свої думки і свою поведінку, тобто зрозуміти, що в будь-якої проблемі є свої причини. А якщо вчасно на причину вже не усунули і сталася така ситуація, то намагатися далі поводити себе так, щоб ця ситуація не повторилася.
По-друге, показати дитині, що незалежно від того, якби вона себе не поводила і що б вона не зробила, ми все одно залишаємося твоїми батьками, ми будемо підтримувати і допомагати. Тобто дати дитині те, що вона шукала в меседжері. Оцю залученість до дитячого життя, оцю дружбу, якої їй не вистачало, і показати, що ми все одно залишаємося з тобою. Звісно, батьки бувають різні. Звісно, реакція батьків також буває різна.
Але, знову ж таки, якщо дивитися на причини, колись проводили дослідження, що підвищення агресії відбувається у підлітків, які самі в дитинстві страждали від домашнього насильства або булінгу. 50% дітей, які в дорослому житті скоювали насильство над іншими або булінг, або кібер-булінг, це ті люди, які самі страждали від насильства. Тому треба знизити тиск, порадитися і знизити оцей негативний вплив на свою дитину.
Знати свій внутрішній ресурс
Харків ледь не щодня під обстрілами. І у дорослих, і у дітей зростає тривожність та напруга, вони у постійному стресі. Як можна допомогти, чим зарадити?
Реакції дуже різні. І гострі реакції на стрес, психосоматика, коли наші діти реагують на стрес.
Перше - треба подбати про фізичну безпеку, знайти безпечне укриття.
Друге - знати свій внутрішній ресурс. Це саме те, що допомагає нам в процесі стресу. У когось це творчість. Тобто хтось пише вірші, хтось читає книжки, хтось малює картини, є люди, які в підвалі собі облаштували студію, там стоїть мольберт, і під час тривоги в підвалі людина малює. У когось це соціальні зв’язки, коли під час тривоги людина має знати, що з друзями, близькими все гаразд. Тому вона намагається дозвонитися, з іншими зв'язатися. Щоб знати, що ці люди у безпеці. І таким чином людина відбуває стрес.
У когось це робота з тілом. Наприклад, її треба обійняти, або вона сама робить самомасаж. Це дихальні вправи, коли треба повернутися в тіло своє, робляться вправи на заземлення, їх також дуже багато.
Хтось після обстрілів або важкої ночі хоче виїхати на природу, побути біля річки або у лісі. Способів дуже багато, вони усі дієві, але у нас різне сприйняття, тому у кожного свій ресурс є - у когось він більш активний, у когось менший, але кожен підбирає для себе той засіб, який буде їм більше відповідати. Якщо є питання, якщо люди хочуть навчитися відновлювати себе, навчитися дбати про персональне здоров'я, нехай приходять до нас в клас.