Фільм Івана Миколайчука, відзняти у 1981 році.
Співавтором сценарію крім Івана Миколайчука став Віталій Коротич.
Сюжет фільму
Селянин Руснак залишає буковинські землі і з маленькою донечкою Орисею їде до Канади. На чужині виростає його онука, там він хоронить доньку, але не знаходить щастя. І тепер Руснак, скориставшись послугами «Інтуриста», їде в свій край, де колись був щасливим.
Виконавиця головної жіночої ролі у фільмі Галина Сулима будучи студенткою ВДІКу, згадувала, що на той час була в майстерні Сергія Бондарчука, і він не дозволяв студентам зніматися в кіно: «мовляв, якщо погано зіграєте, то можете себе знищити». Але її він відпустив, тому що був переконаний: Іван Миколайчук — геній.
У цій картині був фантастичний акторський склад: Петро Михневич, Григорій Гладій, Наталка Сумська, Таїсія Литвиненко, Федір Стригун та Лесь Сердюк. Ми всі захоплювались Іваном Миколайчуком. Але радянське Держкіно не погоджувалося з нами: на Кіностудію Довженка керівництво надіслало 186 правок. Їм не подобалося все: любов до своєї землі, те, що героїня приїжджає з Канади, закохується та залишається в Україні. Вони лякалися філософії у фільмі. Вони розуміли, що Іван — геній, і знали, який він має вплив на глядачів, тому боялися його. Але Миколайчук завжди робив саме те, що хотів та відчував. Тому всі його ролі у фільмах щирі й талановиті, згадувала Галина Сулима.
Це другий фільм, знятий легендарним митцем Іваном Миколайчуком.
Після «Вавилону ХХ» він знову звертається до болючих на той час питань національної самосвідомості. Проте якщо «Вавилон ХХ» був прямим продовженням поетичного кіно, а сам Миколайчук очевидно надихався роботою Сергія Параджанова та Юрія Іллєнка, в фільмі «Така пізня, така тепла осінь» він потроху відходить від цього впливу. Поєднуючи поетичні та етнографічні мотиви, режисер вже більш тяжіє до реалізму. Не забуває він й про притаманну поетичному кіно теплоту та гумор, але звертається до національної тематики вже не виключно через образність, але й додає до неї певну критичну відстороненість. Останнє, правда, можна пояснити й тиском радянської цензури, через що Миколайчук та його співавтор неодноразово змушені були переписувати сценарій, йдеться на сайті Держкіно.
Нагадаємо, українське кіно: що подивитись, - ВАВИЛОН ХХ