7 червня внаслідок російського удару по Харкову згоріло соціальне підприємство «Ніка», де працювали люди з інвалідністю.
Жодного відношення до оборонного комплексу підприємство не мало, виготовляло сухофрукти та горіхи. Виробничі приміщення повністю зруйновані, обладнання — втрачено.
Я вчора був на підприємстві, від нього нічого не лишилося. Підходив, бачив згарище, бачив сусіднє підприємство, яке досі палало. Коли я тоді прийшов, не впізнати його просто, це жах. Я намагався зібрати якісь речі, які стосувалися безпосередньо моєї роботи, особові справи, трудові книжки. Буквально декілька метрів від мене ще палало полум'я та відбувалося все це жах. - розповідає логіст підприємства Дмитро Ірлик.
В ніч на 7 червня 2025 року рашисти здійснили на Харків наймасштабнішу атаку за весь час війни - по місту одночасно вдарило понад 50 БпЛА, ракет, КАБів. Щонайменше троє людей загинули, понад 20 — постраждали, серед них діти Зокрема, влучання були зафіксовані у Київському районі, де знаходилися два приватних цивільних підприємства. Спалахнула масштабна пожежа.
7-го з 3-ї по 5-ї ранку просто по нашому і суміжному підприємству було... Поки що попереднє відомо, що це дві ракети і шість “шахідів” був приліт. Після чого просто було зруйноване підприємство. Почалася пожежа, яку, в принципі, практично, але не повністю загасили на цей час просто. Крім того, що воно зруйноване було від пожежі, бетон просто став в труху від температури, розповів власник підприємства Андрій Дідік.
На підприємстві ніхто не загинув, адже виробництво не працювало вночі. Але без роботи залишилося 42 людини, всі вони людини з інвалідністю. Воно існує в Харкові вже 27 років й було організоване саме як соціальне, для людей з інвалідністю. Тому, в свій час не було релоковане, щоб не залишити харківських працівників, які не були готові виїжджати з міста.
Це сум, розпач та горе, тому що дуже важко зрозуміти, як в майбутньому тепер просто виживати таким людям, як я. Я добре вчився в школі, добре вчився в інституті, але коли у 2011 році намагався знайти роботу, не пам'ятаю точно, але десь від 10 до 20 підприємств я пройшов. Чесно кажучи, навіть шансу ніхто не дав. Я вважаю, що якимось чим це пов'язано з моєю інвалідністю, констатує Дмитро Ірлик
19 років віддано цьому підприємству, з яких 15 за довірою керівництва я технолог виробничого цеху, все розроблялося, сертифікація, стандартизація, атестування, все пройшли для того, щоб продукція мала державну якість, мала всі стандарти і доходила до покупця у тому вигляді, коли від продукції не відвертається. На сьогодні, маючи те, що ми маємо підступний удар по цивільному підприємству, яке не мало відношення до військового об'єкту, і тут такий завал, коли ми в розпачі, але здаватися, ми не збираємося, бо будемо просити державні установи, міжнародні організації, кого завгодно, дати другий шанс піднятися з руїн і, як птиці Фенікс, повстати із попелу, налаштований рішуче технолог підприємства Олексій Барибін
Власник підприємства Андрій Дідік говорить, він категорично проти щоб збирати донати серед містян чи українців на відновлення підприємства, але й власних ресурсів нема. Точної суми збитків немає, але згоріло все. Надія - на допомогу з пошуком грантових програм чи іноземних інвесторів.
На тому місці відновлювати точно станом на зараз неможливо. Тому що там, крім того, що у нас все зруйноване поруч, просто в аварійному стані будівля.І там зараз це просто фізично неможливо. Тому це можливо тільки, якщо це на іншому місці і самотужки ми цього не зробимо. Нам просто, якщо буде там якась іноземна можлива допомога просто. Тому що ми категорично просто не збираємо гроші. Багато хто пропонує відкрити банку. Це принципове рішення. Це гроші наших людей, які потрібні військовим. Тому це категорійне ні. А стосовно того, що можливо це якісь фонди, гранти.Зараз багато хто з друзів працює в цьому напрямку. Якщо в найближчі два тижні буде конкретне рішення, то так. Якщо ні, то я думаю, що нічого не буде. Тому що все це ще має свої особливості. Тому що у нас ми орієнтовані на мережі.І вони дуже з розумінням ставляться до цього. Але просто їх треба зрозуміти. Вони не можуть стояти з порожніми полками. Тому їм треба розуміти якісь терміни. Все що можуть, вони допоможуть. Але це не може тягнутися якимись там роками, - зауважив власник Андрій Дідік.