Коломия — це місто на заході України, розташоване в Івано-Франківській області, на берегах річки Прут. Його ще називають столицею Покуття — етнографічного регіону, що лежить між Гуцульщиною та Поділлям.
Коломия приваблює поєднанням історії, культури, традицій і затишної атмосфери. Редакція 057 розповість про цікаві місця, які тут варто відвідати.
Коломия має багатовікову історію. Перша письмова згадка датується 1240 роком, хоча поселення існувало тут значно раніше. У середньовіччі місто відігравало важливу роль як торговий і стратегічний центр на шляху між Галицьким князівством і Європою.
Упродовж століть Коломия перебувала під владою різних держав — Польщі, Австрії (Габсбурзької імперії), міжвоєнної Польщі, СРСР, а з 1991 року — у складі незалежної України. Цей багатий історичний досвід залишив свій слід у культурі, архітектурі та ментальності міста.
Коломия вважається одним із центрів українського народного мистецтва, зокрема гуцульського та покутського.
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття
Це — найбільша в Україні збірка етнографії, декоративного мистецтва, вишивки, іконопису та дерев’яної пластики. Колекція музею має понад 22 000 експонатів від періоду трипільської культури й по сьогодення. У 18-ти експозиційних залах представлені найрізноманітніші види народного мистецтва, якими здавна славиться цей край.
Особливо цікаві зразки різьби на дереві, художні вироби з металу та рогу. Народний одяг поєднує в собі мистецтво ткацтва, вишивки, обробки шкіри та плетіння. Художні керамічні вироби ілюструють розвиток гончарства на Покутті та Гуцульщині. Чільне місце в експозиції посідають писанки, зокрема своєрідні гуцульські сирні іграшки-обереги.
Музей Писанки
Передумовою створення музею у 1987 році послужило винайдення методу консервації яйця, призначеного для розпису майбутньої писанки, що в загальному забезпечувало довготривале збереження писанкових колекцій. Ще одним поштовхом до збереження писанкових шедеврів був занепад писанкарства внаслідок ідеологічного тиску всіх органів радянської влади.
Перша музейна експозиція розміщувалась у церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці, архітектурній пам’ятці XVI століття. У 2000 році в центральній частині Коломиї було спеціально зведено приміщення для музею, споруда якого виконана у формі яйця-писанки, висотою 13 м. Тепер це візитівка міста, яка потрапила до книги рекордів України та до книги рекордів Гіннеса. Це єдиний такий музей в світі. Тут експонують більш як 14 тисяч екземплярів писанок. Це магічне місце особливо рекомендуємо відвідати перед Великоднем.
Архітектура Коломиї — це суміш галицького модерну, австрійського класицизму та міжвоєнного функціоналізму. У місті добре збережений історичний центр, затишні вулички, старі костели, церкви, синагоги, кам’яниці.
Міська ратуша
Триповерхова будівля міського магістрату Коломиї збудована в 1877 році на місці згорілої дерев'яної ратуші. У 1865 р. пожежа знищила давню ратушу і більшу частину будівель навколо площі. У 1871 р. тут у полум’ї чергової пожежі згоріло 27 будинків. Тому, коли у 1877 р. для погорільців розпочали спорудження будинків, нову ратушу було вирішено перенести на протилежний бік площі, на південний захід. Побудували її, вибравши для цього дуже незвичне розташування - на розі - в Україні немає жодного магістрату, щоб стояв би впівоберта до головної площі. А на місці, де мала б стояти за традицією ратуша, звели будинки для містян.
Виконана в стилі неоренесансу. На вежі розміщено герб міста та куранти з трьома циферблатами. В 1880 році в приміщенні ратуші кілька годин провів під арештом Іван Франко, якого затримав жандармський пост за порушення паспортного режиму.
Як і за старих часів, зараз приміщення ратуші займає міська влада - тут розміщується Коломийська міська рада.
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці
Благовіщенська церква може вважатися найдавнішим зразком гуцульського дерев’яного храму, який зберігся до нашого часу. Має статус пам’ятки національного значення.
Незважаючи на існування двох точок зору щодо дати зведення церкви (1587 р. та XVIII ст.), натурне обстеження головних архітектурно-конструктивних вузлів будівлі дає змогу віднести її будівництво на кінець XVI ст.
Церква є хрещата в плані, з одним верхом, дахи і стіни під гонтом. У 1845 році за отця Івана Озаркевича, церква перебудована (розширена) стараннями Григорія Лехніка і Михайла Лойвонюка (згідно напису на втраченому надпоріжнику вхідних дверей в новий південний бабинець). Тоді ж в церкві був встановлений новий, чотириярусний, різьблений і золочений іконостас, який замінив давніший. Дзвіниця, збудована у XVIII ст., є найпоширенішим на Гуцульщині різновидом дерев’яної дзвіниці типу “четверик на четверику”. Перший ярус – зрубний четверик, 2-й – відкрита аркада-галерея, увінчана невисоким наметовим дахом. Подвір’я храму з боку вулиці обгороджене, на нього веде гарна брама з дашком, зроблена в гуцульській традиції.
Після тривалої боротьби з московським патріархатом, церква знову належить УГКЦ.
Костел Св. Ігнатія Лойоли
Пам'ятка архітектури місцевого значення. У 1887 р. польська громада запросила до міста отців-єзуїтів і дозволила їм побудувати костел. Угода про це була підписана в 1895 р. 2 серпня 1896 р. було освячено наріжний камінь під сучасний мурований неоготичний костел св. Ігнатія Лойоли. Хоча спорудження святині завершили 31 листопада 1897 р., проте оздоблювальні роботи тривали до 1905 р. В 1899 р. зведена окрема будівля монастиря та спеціальної школи сестер-урсулянок.
Будівництво костелу було доручено коломийському архітектору, інженеру Діонізію Кричковському. Храм, вимуруваний з цегли, архітектурно та гармонійно завершується гострим шпилем з хрестом.
Історія єзуїтів закінчилась у 1939 р., відразу після приходу Червоної Армії. До 1940 р. костел на вул. Львівській, теперішній Івана Франка, належав до німецької колонії Флеберґ. У 1946–1990 рр. представники радянської влади перетворили костел на склад і меблевий магазин, понищили фігури святих, розібрали орган. 3 листопада 1990 р. повернений римо-католицькій громаді міста храм було освячено як парафіяльний. У приміщенні святині зберігається копія відомої в католицькому світі ікони Божої Матері (оригінал знаходиться в Польщі).
Сьогодні костел належить до культових споруд архітектури Коломиї та є надбанням історико-культурної спадщини краю. Пам'ятка архітектури місцевого значення.
Міський парк ім. Кирила Трильовського
Парк Трильовського - найстаріший парк Коломиї. Зелений простір у центрі міста, ідеальний для прогулянок, пікніків або відпочинку з дітьми. У парку часто проходять ярмарки, фестивалі, концерти. Парк почали облаштовувати ще 19 столітті на кошти міського магістрату. Найстаріше дерево парку - гінго дволопатеве, батьківщиною якого є Японія. Його вік налічує уже більше ста років. Також у парку зростають дуби, клени сріблясті, горіх сірий, магнолія, робінія, бархат амурський. Нині парк внесений до державного реєстру пам'яток садово-паркового мистецтва.
У парковій зоні є пам'ятник польському поету Адаму Міцкевичу, а також відомому на початку 20 століття доктору права - Кирилу Трильовському. Цей монумент встановлено у 1997 році. Є у парку і сучасні пам'ятники. У 2016 році відкрили оригінальну скульптуру Котику Ґудзику. Ця незвичайна скульптура стала сотим пам'ятником коту в цілому світі. У планах автора скульптури Олега Лобурака створити ще 6 скульптур котів, які розмістять у цьому ж парку.
Також у Коломиї ви можете відвідати синагогу на вул. Валовій (тепер — концертна зала). Варти уваги Коломийський академічний драматичний театр ім. І. Озаркевича — один із найстаріших театрів Галичини (заснований у 1848 році); мистецький центр «Світовид», де проходять виставки, концерти, кінопокази; фестивалі писанкарства, народної творчості, музики, поезії.
Коломия — зручна база для подорожей до Гуцульщини (Косів, Верховина, Яремче), Карпатських гір (Писаний Камінь, Снігова, Чорногора), монастирів та замків на Покутті, річкових сплавів та велосипедних маршрутів.
Також місто має гарне транспортне сполучення — залізничний вузол, автошляхи, маршрутки до Івано-Франківська, Чернівців, Львова.