Експозиція обʼєднує серії та окремі роботи художниці, створені після початку Повномасштабного вторгнення. Матеріалом для них послужив домашній текстиль, що роками зберігався в її родині, а також знайдені тканини та папір.

«Крик» ілюструє досвід виживання в Харкові 2022 року, коли сира, необроблена лють допомагала зберігати надію та чинити спротив ненормальності. 
«Шепіт» говорить про досвід евакуації за кордон і перебування в невизначеності протягом 2023–2024 років. Про відстань від дому, очікування, тривогу, тихі переживання, які не завжди можна пояснити іншим.
«Мовчання» — частина, у якій слова зникають. У цей період, як каже художниця, вона зізналась собі, що не готова негайно повернутись додому. Більше не відчуваючи, що має право говорити про війну словами, коли не переживає її безпосередньо, мисткиня свідомо бере паузу в говорінні, аби відновити травмований голос і знайти нову мову для нової реальності.