Чимало важливих сторінок української історії досі залишаються маловідомими. Кіно стає потужним інструментом осмислення минулого, надаючи подіям сучасного звучання. Саме такою є стрічка Тараса Томенка «Будинок «Слово». Нескінчений роман», що розповідає про добу «розстріляного відродження».

Ще у 2017 році режисер представив документальний фільм на цю тему, а над ігровою картиною працював понад десять років. Після фестивальних прем’єр у Варшаві (2021) та Україні (2022) фільм нарешті дійшов до широкого глядача — і це очікування цілком виправдане. Особливо для харків’ян, адже події розгортаються в Харкові 1930-х років.

Попри певні художні допущення, стрічка впевнено претендує на звання одного з найкращих українських історичних фільмів часів Незалежності. Вражає і акторський склад: Євген Ламах, Роман Ясіновський, Андрій Ісаєнко, Геннадій Попенко, В’ячеслав Довженко, Костянтин Темляк та інші створюють глибокі, живі образи митців, яким щиро співпереживаєш.

Окремо варто відзначити роботу художників-постановників під керівництвом Шевкета Сейдаметова. Декорації, інтер’єри та деталі побуту відтворені з надзвичайною точністю, що дозволяє повністю зануритися в атмосферу епохи.

Це не просто фільм — це розмова про пам’ять, втрати й ідентичність. У час, коли Харків знову страждає від війни, стрічка набуває особливої актуальності. Вона допомагає усвідомити, кого ми втратили, і водночас повертає інтерес до митців «розстріляного відродження».

Фільм вимагає уважного перегляду та знання контексту, тому після показу відбудеться обговорення за участі культуролога, професора Михайла Красікова.