"Художник в своем творчестве, выражая эмоции и темперамент, должен быть не просто вулканом, а гипервулканом – феноменом, который завораживает и восхищает зрителя." Андрій Федосеєнко.

Значний пленерний досвід, активна художня практика Андрія Федосеєнка спричинила появу оригінальної та системної концепції пейзажу, не обмеженого регіональною топікою, втім зродженого на засадах пейзажу Слобожанського.

Учень Петра Шигимаги і славетних викладачів ХДАДМ, досвідчений художник яскраво і впізнавано за власним стилем розширює традиційні межі жанру, вносячи декоративно і експресивно ту міру ліричності й узагальнення, які характерні для пейзажу-метафори, пейзажу-елегії, пейзажу-біографії. Йому яскраво вдається схопити кадр і узагальнити його до майже фільмічного висловлювання. Особливо яскраві марина і архітектурний пейзаж, сільський краєвид, урбаністика.

Андрій Іванович працює переважно кольором, менше вирішує питання просторові, втім досягає певної міри цілісності й завершеності роботи. Іноді строкаті за кольоровими ритмами, іноді стишені, його пейзажі завжди зберігають Федосеєнкову мелодію живопису, яка свідчить про любов до рідної землі, Слобожанщини, Світу, – до Природи загалом, яка тлумачиться як універсальний принцип розуміння суті речей. Окрім цього, звісно, його живопис демонструє високу культуру живопису, притаманну Харківській художній школі, збереженню традицій якої він присвячує своє життя. Жодна спілчанська виставка не обходиться без робіт Федосеєнка, вони завжди бажані і цікаві сучасному глядачу.