Проща до Шевченка: репортаж з місця подій

22 травня Україна, українці в Україні і поза Україною сущі відзначили річницю дещо дивної події: перепоховання в Україні Тараса Шевченка. Щодо Шевченка - то це один з тих випадків, коли нікому не треба пояснювати, про що йдеться.

Щодо дивної - в традиціях нашого народу не відзначають річниці поховання або перепоховання. Тільки для Шевченка зробили виключення. Бо генія такої величини українська земля більше не народжувала. Поет, прозаїк, драматург, один з визначних художників ХІХ століття, а найголовніше - визначний філософ та ідеолог українського національного спротиву, теоретик і практик боротьби за національне визволення.

Нагадаю, що Шевченка поховали спочатку в Петербурзі, де увірвався його важкий земний шлях, потім - згідно з його заповітом, перевезли його тіло до України.

Як умру, то поховайте мене на могилі

Серед степу широкого, на вкраїні милій

Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі

Було видно, було чути, як реве ревучий.

Ці рядки кожен з нас пам’ятає з дитинства.  Друзі і прихильники Шевченка виконали його заповіт, перенісши, труну з його тілом від Петербургу до Чернечої гори в древньому княжому місті Каневі. 22 травня 1861 року Тараса Шевченка відспівали у 700-літньому Успенському соборі, потім пішки принесли його труну до Чернечої гори.

- З 22 травня 1961 року, - розповів кореспонденту 057.ua відомий поет Володимир Шовкошитний, - цей день відзначають в Україні, як данину не тільки Шевченку, але і боротьбі за державну незалежність.

Влада відразу відчула внутрішній підтекст відзначення 22 травня, бо також у школі вчила: "Поховайте, та вставайте, кайдани порвіте!" Відразу відзначення 22 травня стало гнаним і переслідуваним.

Голова "Просвіти" Павло Мовчан згадує, як міліція ловила перед пам’ятником Шевченка в Києві всіх, хто приносив квіти 22 травня.

Тільки з 1991-го День перепоховання Шевченка, або як його ще називають  День повернення Шевченка в Україну, відкрито відзначають на державному рівні.

Цього року - два ювілея. 150-річчя перепоховання Шевченка і 50-річчя першого вшанування повернення Україні його генія.

Громадські організації ще заздалегідь проголосили Прощу до Шевченка, яка відбулася за величезної підтримки і тривала з 20 по 22 травня, тобто три дні. Знана письменниця Оксана Забужко, яка брала участь у прощі 20-21 травня, сказала, що відзначення Шевченка буде народним і панським.

На "панське" і потрапив ваш кореспондент. Вранці 22 травня біля Успенського собору в Каневі величезне скупчення міліції та підстрижених під "нульовку" чолов’яг у цивільному, деякі з переговорними присторями у вухах. Серед народу розмови про можливий приїзд Януковича і Мєдвєдєва.

Проте побачити їх не довелось. Не приїхали. Натомість до собору завітав спікер Верховної Ради Володимир Литвин у вишиванці "білим по білому". "Штатскіє" заворушились, чемно ("Я вас прошу") проте наполегливо відігнали невеличке зібрання канівчан, які прийшли взяти участь у богослужбі, вбік - державні мужі йдуть!

Сонце припікає. Народ у легких вишиванках і сукнях дещо із співчуттям дивиться на чиновників і правоохоронців у піджаках і краватках. Жарко їм, бідолахам! Злі "шатскіє" пробували насісти на журналістів, проте ті "відшили" їх без вагань.

Само собою, із  собору, поки там перебував Литвин "со товаріщі", всіх повигоняли.

Під собором вже стояла колона студентів технікумів у вишиванках з квітами і портретами Шевченка. Понагоняли на зустріч і школярів, проте учням було цікаво взяти участь у цьому дійстві, і ніхто не ремствував. Привезли і студентів черкаських вишів - вони тримали транспаранти з назвами своїх "альма-матер"

Після служіння в соборі, чиновники на чолі з Литвином та керівниками Черкащини Сергієм Тулубом і Валерієм Черняком спустились вниз і "влилися" у колону канівчан. З обох боків чиновників оціпили "штатскіє", які не пускали вперед нікого, і виходило, що чиновників взяли під варту.

Величезна колона, до якої весь час приєднувалися канівчани і приїжджі, рушила по останньому шляху Кобзаря до Чернечої гори. По дорозі здогадалися встановити столики, де всім бажаючим дівчата у вишиванках безкоштовно (!) наливали газовану воду. По дорозі чиновники підійшли до пам’ятника козацькому одчайдуху - гетьману Івану Підкові, від імені якого дрижала Варшава і Стамбул, і який склав буйну голову у Львові.

Біля Чернечої гори розтеклось море всіляких лотків з вишиванками, оберегами, виробами з дерева, лози, кижками. До приїзду високих гостей навіть організували фестиваль з участю народної самодіяльності Черкащини. Проте їхні виступи привабили хіба лише "простих смертних". Великі мужі, за якими вишикувався кордон "беркутівців", рушили нагору, до могили Шевченка.  Зліва від сходів на меморіал розгорнули прапори прихильники партії регіонів, навпроти почали з’являтися прапори ВО "Свобода", Української Народної партії, партії "За Україну".

Згодом "беркутівці" розступилися і всі бажаючі змогли піднятися до могили Шевченка.  Мабуть, можновладці пожаліли. що так сталося. Бо коли почалися заходи біля могили Шевченка (панахида, виступи, концерт хору ім. Григорія Верьовки), до могили піднялася велика громада представників опозиції. Під керівництвом народного депутата Івана Зайця опозиціонери розвернули на сходах величезний державний прапор. Регіоналів з прапорами ПР відтисніли вбік. Проте бійок не було.

Панахиду правили російською мовою священики УПЦ Московського Патріархату. Це викликало обурення серед сотень опозиціонерів, які почали скандувати "Ганьба!" і "Геть московського попа!". Після служби до могили з вінками піднялися чиновники, серед яких з’явився прем’єр-міністр Микола Азаров, а також народний депутат Герой України Іван Драч і син Василя Стуса літературознавець Дмитро, яких пов’язують з опозицією.

Перед громадою виступили Володимир Литвин і Микола Азаров. Виступи біли якійсь невиразні, і тому не запам’ятувалися. Азаров читав з папірця, старанно добираючи українські слова, і треба віддати йому налезне - його українська, яка давно стала темою для анекдотів, трохи виправляється. В цей час за спиною прем’єра Литвин тихо підсміювався.

Завершила офіційну частину радник президента Ганна Герман, яка попросила пробачення у Шевченка за "негідну поведінку" українців, які не дали його вшанувати панахидою". Зверталася, проте, пані Герман до Кобзаря, стоячи до нього спиною.  Всі виступи опозиція, яку від влади відгородили "штатскіє", зустрічала вигуками "Ганьба!"

Після виступів один з опозиціонерів з оточення голови УНП Юрія Костенка (а не свободівець, як писала у звіті УНІАН), прорвався до мікрофону і встиг "прокоментувати" виступи можновладців: "Перед вами виступили раби, підніжки, грязь Москви!", після чого мікрофони вимкнули, проте було пізно.

Влада пішла слухати концерт Національного хору ім. Верьовки, який співав традиційні "Реве та стогне Дніпр широкий" і "Заповіт". Проте спека таки дістала чиновників, і вони, не дослухавши до кінця виступ хору. пішли до музею Шевченка, відремонтованому якраз напередодні 22 травня.

Опозиція під проводом голови УНП Юрія Костенка і голови "Просвіти" Павла Мовчана піднялася на могилу, поклала власні вінки, проспівала "Заповіт", потім священики УПЦ Київського патріархату провели ще одну панахиду. До музею Шевченка було передано ікону дереворит роботи народного художника України Миколи Стратилата, яку на Чернечу гору приніс сам автор, і величезне видання "Кобзаря". "8 кілограмів" - завірив присутніх Павло Мовчан.

Після панахіди багато людей вшанувало пам’ять колишнього підпільника ОУН Олекси Гірника, який 22 січня 1978 року, у день 60-річчя проголошення незалежності УНР, спалив себе біля могили Шевченка на знак протесту проти колоніального становища України. Недавно Гірнику було посмертно присвоєне звання Героя України і на місці його самоспалення встановлено пам’ятний знак. Знову поминальна служба за участю сина Героя, народного депутата Євгена Гірника. Після панахиди Гірник-молодший разом з краєзнавцем Миколою Зубченком вручили дипломи цьогорічним лауреатам премії ім. Олекси Гірника.

Коли можновладці пішли вниз, ніхто не бачив. Після вшанування Шевченка, представники різних партій під своїми прапорами доволі мирно розмовляли між собою. Жодної ворожнечі, закидів і сварок.

Вже ближче до вечора на Чернечу гору приїхав екс-президент, голова "Нашої України" Віктор Ющенко. Після нього виступили славетний співак Герой України Дмитро Гнатюк і літературознавець Петро Кононенко, у якого мав честь вчитися автор цих строк.  Свято на честь Шевченка показало, що протистояння в суспільстві нема. А що влада не користується підтримкою, то це не для кого не секрет. Працюймо!

Фото автора

Учасники Прощі цікавляться виробами народних майстрів

На Прощі мирно співіснували прапори різних партій

Литвин прохає, Азаров хмуриться

Азаров читає, Литвин сміється за його спиною

Герман просить пробачення у Шевченка, стоячи до нього спиною

Національний хор ім. Верьовки перед владою

Розлилося наше море...

Микола Стратилат з власноруч вирізбленою іконою

Панахида за Тарасом

Народний депутат Євген Гірник на панахиді на честь батька, Героя України

Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)

Отзывы и комментарии

Написать отзыв
Написать комментарий

Отзыв - это мнение или оценка людей, которые хотят передать опыт или впечатления другим пользователями нашего сайта с обязательной аргументацией оставленного отзыва.
 
Ваш отзыв поможет многим принять правильное решение

. Пожалуйста, используйте форму отзывов для оценок и рецензий, для вопросов и обсуждений - используйте форму комментариев, а не отзывов

Не допускается: использование ненормативной лексики, угроз или оскорблений; непосредственное сравнение с другими конкурирующими компаниями; безосновательные заявления, оскорбляющие деятельность компании и/или ее услуги; размещение ссылок на сторонние интернет-ресурсы; реклама и самореклама.

Введите email:
Ваш e-mail не будет показываться на сайте
или Авторизуйтесь , для написания отзыва
Автор
0/12
Актуальность
0/12
Изложение
0/12
Отзыв:
Загрузить фото:
Выбрать

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов. Для оценок и рецензии используйте форму отзывов

Курс валют от Obmenka.kh.ua
Покупка
Продажа
USD
26,15
26,20
EUR
30,60
30,70
RUB
0,41
0,412