У Харкові продовжується отруєння собак

Напередодні ЄВРО-2012 по всій Європі захисники тварин привертають суспільну увагу до жорстокого поводження із вуличними псами в Україні. Чи змінилося щось після міжнародного розголосу?

Харків – одне з міст, які опинилися в епіцентрі критики міжнародних організацій. Масове знищення безпритульних тварин за допомогою отрути триває у Харкові вже два роки. Як розповіла голова громадської організації «Ліга захисту тварин» Олена Кравченко, за її підрахунками, знищено більше двох тисяч тварин. Кравченко впевнена, що це робилося  за неофіційною вказівкою з мерії, яка хоче «почистити» місто напередодні «Євро-2102». Усі подібні звинувачення чиновники мерії та відповідальних комунальних служб неодноразово категорично заперечували. Вони запевняли, що виконують «Міську програму поводження з тваринами до 2012 року», яка передбачає «виключно гуманні методи». Чиновники запевняють, що безпритульних тварин відловлювали, відбирали здорових, котрих стерилізували та відпускали.

Нещодавно прем’єр-міністр Микола Азаров, реагуючи на критику міжнародних організацій, обіцяв унеможливити масові вбивства собак. Утім, у Харкові знищення безпритульних псів не припиняється. Міські чиновники визнали неефективними «старі методи» - стерилізацію та повернення на вулицю. Як повідомила  директор Центру поводження з тваринами Юлія  Шаповалова, «тварин на вулицях менше не стало, вони кидаються на людей», тому головним способом боротьби обраний відлов усіх безпритульних тварин та евтаназія більшості». На тиждень можуть залишити у притулку «більш-менш перспективних», яким шукають нових господарів. «Небагато тварин забирають. Максимум 20-30 собак щомісяця. Приблизно 3500 тварин цього року вже приспали. Для міста ця цифра невелика», - каже Шаповалова. За різними даними, зараз містом блукають від 10 до 20 тисяч тварин.

Що робити з тваринами?

Захисники тварин не можуть погодитися з евтаназією як головним інструментом регуляції чисельності тварин. На думку Олени Кравченко, якщо взагалі не робити стерилізацію, на місці знищених собак з’являться нові: «Ми можемо зменшити популяцію в 15 разів упродовж року, якщо стерилізувати більше 50 відсотків тварин», - каже Кравченко.

Директор харківського зоопарку Олексій Григор’єв сенсу в масовій стерилізації не бачить: «Їх невдовзі буде більше, ніж людей». Та і евтаназія не буде ефективною, якщо не ввести обов’язкову реєстрацію усіх домашніх тварин – головне джерело збільшення популяції безпритульних псів та кішок. У Харкові з приблизно 200 тисяч тварин зареєстровані тільки 3 тисячі.

«Золоті собаки»

За офіційними відповідями комунальних служб зоозахисникам, за останні чотири роки у місті відловили більше десяти тисяч тварин, частину з яких стерилізували. На це витратили  приблизно п’ять мільйонів гривень. «Фактично кожний собака обійшовся харків’янам в 400- 500 гривень. За деяких ми сплатили двічі, тому що усіх, кого раніше стерилізували, зараз знищують», - каже голова «Ліги захисту тварин».

Під кінець цього року фінансування усіх «собачих питань», враховуючи ще і завершення будівництва міського притулку для тварин та їх утримання, перевищить вісім мільйонів гривень. Директор харківського зоопарку не розуміє, чому за вирішення собачих проблем мають платити усі громадяни: «Треба ввести місцевий збір для власників домашніх тварин. Їх кілька сотень тисяч. Ось і будуть мільйони на міські програми».

Торік у Харкові зграя собак загризла літню жінку. Серед собак були і стерилізовані. Цей випадок перетворився на головний аргумент боротьби влади з безпритульними тваринами. З необхідністю захищати людей від агресивних собак згоден і голова громадської організації «Ми – харків’яни» Юрій Кальченко. Але, і пропагувати жорстокість по відношенню до тварин неможна. Кальченко виступає за створення кількох притулків. Активіст іншої громадської організації правозахисної групи «Прорвемося» Сергій Четверіков теж проти масової евтаназії тварин. Він закликає владу повернутися до стерилізації «Якби ці 5 млн.грв дійсно витратили саме на тварин, у нас вже усі собаки були б стерилізовані», - каже Четверіков.

Замість післямови:

Сьогодні, йдучи на роботу по Плеханівській вулиці, побачив невелику зграю безпритульних собак. Один з псів тяг задні лапи, відчайдушно силкуючись опертися на них. Мабуть у собаки був перебитий хребет, хоча зовнішніх ознак цього не було видно. І ось цей пес спробував залізти на ґанок одного з магазинів, проте задні лапи потягли його назад. Він кілька разів повторював спроби, після чого видав звук, не схожив на скиглення чи на на виття. У цьому звуці було стільки болю, що всі перехожі мимоволі почали озиратися. Деякі підійшли до собаки, який продовжував надривно вити, проте чим бідоласі допоможеш. Інші собаки із зграї стояли, похнюпившись, подалі. Мовляв, пробач друже,  не можемо допомогти. Повне болю виття собаки довго було чути...