Чеснота – це має бути щось гарне. А я простий собі злидень. А був би я паном, тоді б і я зохотився би бути доброзичливим чоловіком," - каже солдат Войцек – гвинтик великого державного механізму і жертва чергового соціального експерименту. Принижений і нужденний, Франц Войцек втрачає свій єдиний скарб – кохання Марії. Його мозок не може цього витримати, герой відмовляється сприймати реальність. Тому реалістичні діалоги змінюються у виставі сценами фантазій і снів. Стосунки "держава–громадянин". Гротескові типи, породжені суспільством. Зневажене кохання! Вистава розрахована на людей, які ще вміють і хочуть ставити собі запитання.