Л. Мінкус ДОН КІХОТбалет

У балеті «Дон Кіхот» на музику Людвіга Мінкуса не варто шукати філософську глибину видатного роману Сервантеса про лицаря сумної вдачі. Його історія   лише привід для яскравого танцювального видовища, де головними героями стають молоді закохані Кітрі та Базиль. Балет захоплює з першої сцени й стрімко проноситься до фіналу з його віртуозним дуетним танцем і тридцятьма двома фуете.

Шляхетний лицар   стає званим гостем на весіллі молодих закоханих, адже саме завдяки його старанням вони змогли побратися. Кітрі та Базиль кохають один одного, однак через бажання батька молодої одружити її із заможним вельможею, вони вдаються до хитрощів і розігрують сцену з нібито   самогубством   парубка. Розчулений батько Кітрі, під впливом умовлянь Дон Кіхота, погоджується їх благословити. Але  «вмираючий» Базиль раптово зцілюється, і всі святкують весілля щасливої пари.

Поряд із ліричною лінією, в балеті розкривається з комічного боку  образ Дон Кіхота, який «рятує» свого зброєносця Санчо Пансу від дівчат,    змагається із вітряними млинами тощо. Безліч його несамовитих вчинків, блазнівські витівки та взагалі комічна поведінка наповнюють цей балет долею доброго гумору. Хореографічна основа балету – це, передусім, характерні танці, дивертисменти – кожен з яких реалізований яскраво та колоритно, аби передати загальний дух іспанських танців, про які Сервантес писав: «Здається, вирує сама Радість та стрибає сама Веселість».

Ініціатор створення балету «Дон Кіхот» на музику Л. Мінкуса та автор його лібрето – видатний хореограф М. Петіпа – синтезував в ньому все найефектніше та найяскравіше, що було  в класичному балеті того часу. Пізніше його естафету підхопили інші хореографи та виконавці, забезпечивши справжній  тріумф віртуозного танцю та переможний шлях «Дон Кіхота» кращими балетними сценами світу.